Багато хворих, змучені сильнодіючими, але далеко не нешкідливими хімічними препаратами, все більше схиляються до делікатної фітотерапії. За неї - досвід тисячоліть, проти - вкрай слабка сучасна розроб-лення лікувальних методик. Де тільки не продають ці цілющі трави, плоди і квіткові масла, хто тільки не становить до них докладні, не завжди навіть грамотно написані настанови!
Рослина названо на честь римського імператора Валеріана (III в. Н.е.). З давнину це було одне з найсильніших засобів для лікування нервової системи. Пліній Старший називав його засобом, що збуджує думку. Авіценна писав, що валеріана зміцнює мозок, несе бла-годушіе, згода, спокій.
Сучасні дослідження підтверджують: валеріана надає заспокійливу, спазмолітичну і глистогінний-ве дію. Застосовується у вигляді ефірної олії, таб-річок і спиртової настоянки при безсонні, неврозах, стресі, мігрені, невралгії, порушеннях серцевого рит-ма, тахікардії.
У давнину витяжку з герані застосовували при переломах і застудах. Зараз її ефірне масло використовують для лікування запалень середнього вуха, носових пазух, хв-Далін, при ГРЗ, кашлі.
Масло герані покращує мікро-циркуляцію в серцевому м'язі, тому застосовується для лікування ішемії, при тахікардії, синусової аритмії. Зовнішньо масло застосовується від опіків (суміш 5 крапель ефірного масла і 10 мл рослинного масла), екземи, герпесу, уретриту, тріщин шкіри. У поєднанні з легким масажем допомагає при варикозному розширенні вен; мас-лом герані лікують геморой. Крім того, це масло примі-вується в побуті - для боротьби з міллю, мухами, комарами.
Це міцне, довговічне дерево. Єгиптяни застосовували кедрова олія як один з компонентів для бальзам-мування померлих фараонів. Відомо застосування його і в середні віки - як урологічного і легеневого антисептика.
Кедрова олія застосовують при психоемоційних розладах (неуважності, дратівливості, исте-рії). Воно є відхаркувальний засіб, а у вигляді компресів з 5 крапель олії і 0,25 л теплої води вра-чує шкіру голови і волосся (при випаданні і лупи).
Ще древні греки застосовували смолу кипариса для загоєння ран, а в кипарисових гаях острова Крит ле-чилі легеневих хворих.
Витяжка з плодів кипариса допомагає при варикозному розширенні вен, грипі, маткових кровотечах і інших жіночих хворобах, може служити загальнозміцнюючим-щим засобом навесні і восени. Застосовується зазвичай у вигляді настоянки (20 г недозрілих шишок подрібнюють і за-ливают 200 г 96% -ного спирту на 10 днів). Приймати по 10-20 крапель. Зовнішньо: водний 5% -ний розчин настій-ки для клізм і примочок.
Гіппократ казав: «Лаванда зігріває мозок, втомлений від пережитих років. Їсти її дуже корисно при хворобах печінки і селезінки, вона. зігріває матку, видаляє вологу і очищає її ». У Стародавньому Римі лавандовим маслом нати-ралісь патриції для профілактики заразних хвороб під час епідемій. У середні століття лаванда застосовувалася для лікування ран і вважалася засобом від всіх хвороб го-лови і мозку. Середньовічні парфумери, які ви-рощувати лаванду, не страждали під час епідемій, які не заражалися навіть холеру.
В даний час лаванду застосовують як болеутоля-ющее, заспокійливу, що знімає спазми судин, мо-чегон, потогінний, антиревматичну засіб. Ла-ванда підсилює секрецію шлунка і моторику кишково-ка, допомагає при укусах отруйних комах, знищує паразитів, сприяє загоєнню ран і опіків.
Володіючи антисептичною і протимікробну дію відносно стрептококів і золотистого стафілокока, лавандова олія у вигляді інгаляцій допомагає при бронхітах, пневмоніях, осиплості голосу. Воно підвищує фізичну-ет загальний імунітет і вбиває багато вірусів, тому можна застосувати і для профілактики грипу. Усуваючи спазм мускулатури дихальних шляхів, це чудове масло надає терапевтичний ефект при бронхіальній аст-ме. Застосовується воно при виразках шлунка і 12-палої кишки, при хронічному гастриті, для лікування нирок. Зовнішнє застосування - для позбавлення від вугрів, екзе-ми. При безсонні слід натирати віскі чистим ла-вандові маслом. Лаванда зменшує збудливість центральної нервової системи, отже, допомагає при неврозах, меланхолії, неврастенії, підвищеної стомлюваності. З цією метою можна застосовувати настойку суцвіть на вині.
Аромат лаванди називають еліксиром для чоловіків, тому що він на 40% збільшує приплив крові до статевих органів.
Витяжку лаванди (десертна ложка суцвіть, настояна протягом 10 хвилин на склянці окропу) можна пити між прийомами їжі. Для ванночок і зрошень викорис-товують відвар (2 столові ложки суцвіть протягом 10 мі-нут кип'ятити в 1 л води і додати ще 1 л води). При екземі і ранах допомагає масло (2 ст. Ложки суцвіть залити 0,5 л оливкової олії і гріти 2 години на водяній бані, потім настояти протягом ночі і процідити).
Це широко відоме вічнозелена рослина, майже здичавіле в кримських садах і парках, сьогодні применя-ється, в основному, на кухні, у вигляді лаврового листа. У Древ-ній Греції їм увінчували переможців ( «лауреатів»), а медики всіх часів добре знали цілющу силу лавра.
Гіппократ рекомендував вдихати аромат лаврового масла породіллям. Арабська лікар Розес використовував лис-тя лавра для лікування нервових тиків особи. Ваннами з лавра лікували хвороби сечового міхура і матки.
Викликаючи апетит, лавр сприяє травленню. Він має антимікробну і протизапальну дію. Відвар листя лавра п'ють при остеохондрозі, запальних захворюваннях, при порушеннях обміну речовин в до- і післяпологовий період. У народній міді-цине лавр використовують при корості, при ревматичних болях, пухлинах і як засіб, що стимулює нервову систему.
Дерево до 10 метрів заввишки. У Криму з 1833 року. Плоди кулясті, зелені, розміром з апельсин, неїстівні. Застосовуються у вигляді спиртових настоянок для когось пресів і розтирань при ревматизмі, подагрі, суглоб-них болях. Діє як заспокійливий і болезаспокійливий-ний.
Авіценна писав, що меліса «здатна бадьорити і зміцнювати серце, припиняти перебої, допомагати при закупорці мозку».
Володіючи «силою п'ятнадцяти трав», лимонна м'ята ус-покаівает при розладах сну, стреси, депресії, астенії, зниженні пам'яті, головних болях, анемії. Активна проти вірусів, вона може бути застосована при герпесі, грипі. Інгаляції маслом меліси знімають напади астми.
Як лікарська рослина ялівець оцінили єгиптяни, стародавні греки і римляни. У I ст. н.е. Вергілій писав, що під час епідемії холери гілками можже-вельніка обкурювали житла, склади, одяг і карантин-ні приміщення. Просочені ялівцевим маслом пов'язки накладали на рани.
До сих пір вважається, що за своїм бактерицидній, антисептичному і протизапальній дії ялівець не має собі рівних.
Жителі Південного берега Криму знають, що молоко, залишене у відкритому посуді в реліктовому ялівцевому лісу, не скисає протягом тижня навіть жарким літом.
Плоди ялівцю (шишкоягоди) використовують як сечогінний, дезінфікуючий, жовчогінну, відхаркувальну, поліпшує травлення. При статевої слабкості п'ють відвар з кори молодих гілок (1 ст. Ложку кори за-мачівают в 2 склянках кип'яченої води, настоюють 10-12 годин, кип'ятять 15 хвилин, охолоджують і п'ють по півсклянки 3 рази на день до їди). Присипки з порошку измель-чинних ягід призначають при ракових виразках.
У медицині відома з часів Гіппократа. Основна дія - тонізуючу, стимулюючу нер-вную систему, знімає спазми, антисептичну, відхаркувальну, сечогінну, глистогінний. Рослина відлякує москітів. Олія м'яти регулює артеріовенозний тонус, сприяє відтоку крові по зовнішніх венах. Прийом масла всередину покращує перистальтику ж-лудка і кишечника. Як хороший антисептик, воно огра-нічівает процеси бродіння і гниття, підсилює секрецію травних залоз. М'ята має протимікробну дію. Крім того, вона виводить холестерин і підвищує антитоксичну функцію печінки.
У мятном відварі купають дітей, хворих на туберкульоз золотухою і рахіт. Прийом настою м'яти підсилює статевий потяг. Цей же настій застосовують для полоскання порожнини рота і горла, для лікування стоматиту, ларингіту, фарингіту, а також у вигляді примочок при шкірних хворобах. Настій-ка м'яти - противорвотное, вторгнень, болезаспокійливий засіб при невралгіях, спазмах шлунка і кишечника.
Цариця Клеопатра ароматизовані гірким полином воду, якої вмивалася. Авіценна називав полин «дивним засобом для апетиту». На Русі полином обкурювали хати під час епідемій, використовуючи її силь-ве антисептичну дію.
Полинове масло приймають усередину як протигарячкове і протиглисний засіб; жінки - для нормалізації менструального циклу; в побуті використовують для дезінфекції повітря.
Відвар кореневища полину по-могает при пухлинах шлунка і прямої кишки.
У Криму прийнято набивати подушечки підсушеної полином і класти на ніч під голову для зняття дратівливості, нервової і мускульної напруги, для поліпшення сну. Запах ефірної олії полину допомагає переносити морську хитавицю.
До Європи ця цариця квітів потрапила в середні століття з Китаю, Індії, Малої Азії. З XVII століття почали добувати з пелюсток рожеве масло, а на початку XX століття воно по-стало в Криму. У народній медицині застосовують Лепе-стки троянди в свіжому і сушеному вигляді, отримують з них ефірне масло, готують рожеву воду.
Чай з троянд і рожеву воду призначають при скарлатині, запаленнях нирок, кишечника, печінки, сечового пузи-ря, при бронхіті, ангіні, розладах шлунка. Розо-вая вода добре лікує зуби, ясна, слизову оболонку очей. Рожевим маслом змащують мигдалики, інфіковані рани; це масло приймають усередину при хворобах шлунка, печінки і для загального підняття імунітету.
З давнини розмарин вважався рослиною, що зміцнює пам'ять. У XVII столітті з'явилися перші парфуми - розчин масла розмарину в спирті. Їх радили не тільки нюхати, а й «вживати всередину у вині і воді, протирати віскі для лікування тридцяти недуг».
Розмарин широко застосовується як ліки спазмолітичну, жовчогінну, тонізуючу, антимікробну.
Приготування настою: 1 чайна ложка листя на 2 склянки води, настояти 30 хв. в закритому посуді і процідити. Приймати як тонізуючий засіб після дли-них хвороб, при порушенні мозкового кровообігу. Цей же настій застосовується для спринцювання при жіночих хворобах; всередину - при спазмах гладкої Муск-Латур кишечника, жовчних і сечовивідних шляхів. Настій розмарину рекомендують при серцевих неврозах, безсонні, істерії, мігрені, фізичній і розумовій перевтомі, вегетативної дистонії, імпотенції, ги-Пертон.
Не слід застосовувати розмарин під час вагітності, тому що цей настій може сприяти її самопр-довільно переривання.
У країнах Західної Європи розмарин отримав почесний титул Business Women Best Friend - Кращий Друг Де-ловой Жінки. Вважається, що ділові переговори під аромат розмарину призводять до найкращих результатів.
Лікарський спектр дії софори дуже широкий. Це судинорозширювальну, кровоспинний, болезаспокійливий, протизапальний засіб. Застосовується для лікування авітамінозів, алергій, ревматизму, поліартриту, гіпертонії, тромбофлебіту. Софора ока-показують цілющу дію при хворій печінці, нирках, при виразці шлунка і кишечника, коліті, бронхіті, астмі, при хворобах вух і ясен, незамінна для лікування шкіри від екземи, вовчака, позбавляючи, прискорює загоєння ран (особливо опікових), виводить з непритомності.
З давнини вважається, що відвар з коріння фенхеля «виганяє плід з утроби, дробить камені, відкриває закупорку печінки». Авіценна радив з'їдати навесні щодня по 4-5 грамів насіння фенхелю з цукром, щоб не хворіти весь рік.
В даний час застосовується як відхаркувальний засіб, як антисептик при запаленні сечових шляхів, подагрі, атонії травного тракту, грипі, болях у шлунку, нестачі молока у годуючої матері. Приготування настою: одну чайну ложку подрібнених пло-дів настояти 2 години в склянці окропу, процідити. Пити по столовій ложці 3-4 рази на день за 20 хвилин до їди.
Припарки фенхеля заспокоюють при геморої. Сік з трави фенхеля має високу кровотворної спосіб-ністю і застосовується, в поєднанні з морквяним або све-Кольна соком, при недокрів'ї. Від статевої слабкості позбавляє настій плодів (100 г плодів фенхеля і листя селери заливають 1 л сухого білого вина, наполягають місяць і п'ють по 150 г після їжі).
Єгиптяни використовували цю рослину як захист від чуми. Стародавні греки стверджували, що «проти влади смерті росте в садах шавлія». Гіппократ рекомендував застосовувати шавлія для поліпшення роботи органів почуттів і печінки.
Сучасне застосування: Антисепт-чеський, протизапальну, спазмолітичну, кровоспинну, відхаркувальну, в'яжучу, загоює рани, при одужанні після важких заболева-ний.
З шавлії виділений антибіотик сальвін. Водні Кекст-Ракта рослини пригнічують розвиток дизентерійних бактерій і золотистого стафілокока. Полоскання або ванночки допомагають при стоматиті, ангіні, гінгівіті.
На-стій і відвар шавлії цілюще при застудах, бронхіті, астмі. Шавлія - хороший сечогінний засіб для борь-б з набряками, захворюваннями сечового міхура, нирок. Застосовується він і при гастриті зі зниженою кіслотнос-ма, виразці шлунка, захворюваннях печінки і жовчного пу-зирян. Настій шавлії зміцнює нервову систему, покращує обмін речовин, нормалізує статеву функцію. Порошок насіння шавлії з вином підсилює потенцію. Екстрактом або відваром шавлії лікують захворювання нер-вной системи, радикуліти, артрити, артрози, довго незагойні рани.
Водний розчин ефірного масла (2-3 краплі на склянку води) незамінний для полоскання при запаленні слизової оболонки порожнини рота, втрати голосу, ангіні.
Родина евкаліпта - Австралія. У закриті парки Пд-ного берега Криму час від часу підсаджують це екзотичне, стрімке зростання вічнозелене де-рево, смолисті листя якого пахнуть лікарсько і терпко.
За старих часів евкаліптом лікували малярію, скарлатину, дифтерію. Як сильний антисептик, ефірну олію евкаліпта згубно діє на збудників дізент-рії, стрептокок, стафілокок, черевнотифозну і туберкульозну палички. Настої і відвари листя використовуються при гнійних маститах, абсцесах, хронічних виразках, опіках і обмороженнях. Масло евкаліпта допо-Гаета при лікуванні фурункульозу, ерозійно-виразкових пора-жений слизових оболонок, радикуліту. Це масло подавши-ляет зростання стійких до антибіотиків білого і золотіс-того стафілокока. Воно ж є природним антиканцерогенними, тобто може служити для профілактики-ки раку.
Відвар евкаліпта застосовується для полоскань, примочок, спринцювань. Приготування відвару: 30 г листя в 1 л кип'яченої води наполягати в киплячій водяній бані 30 хвилин, потім остудити і процідити.
Важко вирощувати евкаліпт в Криму. У морозні зими він сильно підмерзає, але вже через рік-два, завдяки рекордній швидкості росту, відновлюється. З підмерзлих гілочок (щоб не псувати здорові) нарізають лазневі віники, і потім вся парна наповнюється лікув-ним, бальзамічним ароматом. Приблизно раз в десяти-річчя на Південному березі трапляються такі морози, що ці стрункі, високі, чудові дерева вимерзають під ко-рень.