Процес становлення державності, на думку ряду істориків, простежується у східних слов'ян і їх пред-шественніков-антів починаючи з середини першого тисячеле-ку (Б. А. Рибаков). Осілі слов'янські племена жили в басейнах багатоводних річок, переважно в лісовій по-лося, перебуваючи в перманентній конфронтації зі степовими кочовими народами. Місцезнаходження слов'ян на стику ци-вилизации Азії і Європи визначило долю нарожда-ющегося держави.
Коли Рюрик княжив у Новгороді два його дружинника, Аскольд і Дір, вирішили зробити набіг на Візантію. З невеликим числом воїнів вони спустилися по Дніпру і по-дійшли до Києва, землі полян. «Кому ви платите данину?» - запитали варяги. «Хазарам», - відповіли кияни. «Пла-титі нам!» - сказали Аскольд і Дір. Кияни согласи-лись, і варяги стали керувати плем'ям полян.
Після смерті Рюрика княжити в Новгороді став його рід-ственник Олег, який задумав об'єднати всі важливіше шие міста по великому водному шляху «з варяг у греки». Захопивши з собою малолітнього сина Рюрика, Ігоря, Олег в 882 р рушив на південь і в кінці кінців підійшов до Києва. Виманивши обманом з міста Аскольда і Діра, Олег вбив їх під приводом, що вони «не князі і не княжого роду», а з ним Ігор, «Рюриків княжич». Київ сподобався Оле-гу, і він зробив його столицею, назвавши «матір'ю міст рус-ських». Звідси Олег підкорював інші слов'янські і несла-Вянскя племена, здійснював походи на Візантію. Літописець підкреслює виняткову роль в створенні сильного го-сударства Олега, який вивів слов'янські племена з під-чинення хазарам і встановив шляхом договорів нормальні дипломатичні і торгові відносини з Візантією.
У «Повісті временних літ», однак, існує поряд з варязької, новгородської та інша концепція происхо-дження держави у східних слов'ян: слов'янська, київ-ська за походженням. В оповіданні Нестора про доваряж-ському періоді наводяться відомості про трьох братів - Кия, Щека і Хорива родом з слов'ян. Старший брат Кий, заме-сподівається літописець, що не був перевізником через Дніпро, що не-які думають, а був князем і ходив в похід навіть на Царгород. Кий був родоначальником слов'янської династії князів, а Київ був адміністративним центром пле-ного об'єднання полян.
В даний час навряд чи хто з серйозних вчених заперечує значення варязького елемента в остаточному об'єк-єднання слов'янських і неслов'янських племен в IX ст. Раз-ності мають місце з питання про те, яка при цьому була їх роль і чи були у слов'ян державні образо-вання до варягів. Питання ці вирішуються в залежності в значній мірі від уявлення про те, що таке го-сударство.
Представники державної школи в російській исто-рической науці, наприклад, розуміючи під державою «по-літичної єдність народного життя», юридично регла-ментірующее міжособистісні відносини в суспільстві, вважали, що в Київській Русі панували родові відносини, які потім змінилися вотчинними ( террито-ріального). Держава ж вУкаіни, на їхню думку, воз-Ніклу тільки в XVI ст. (С. Соловйов), або навіть в XVIII (К. Кавелін).
Якщо не зводити держава тільки до політичних ін-ститут влади, а розглядати його і як певну територію, то треба визнати, що Руська земля як оди-єдине ціле, підвладне київським князям, склалося у дру-рій половині IX - початку X ст. тобто в «варязький пе-ріод». Основною формою політичного об'єднання племен була військова демократія, що включала в себе поряд з кня-жорсткій владою такі інститути, як віче, рада старій-шин, народне ополчення. У міру зростання зовнішньої небез-ти і розкладання родового укладу відбувалася концентрація влади в руках племінних вождів-князів, що об'єднувалися в більші "союзи союзів». У джерелах згадуючи-ються спочатку три державних центру: Куяба навколо Києва, Славія навколо Новгорода і Артанія навколо імовірно Рязані. На цій території і почалося потім формування єдиної територіальної спільності - Руської землі, яка за своїм політичним устройст-ву являла собою федерацію слов'янських племен.
Таким чином, хоча держава у східних слов'ян сло-жилося остаточно в «варязький період», самі варяги з'явилися на Русі вже після того, як в українських землях вже цілком склалися економічні і політичні перед- посилки для об'єднання. Літописна звістка про призва-ванні варягів, мабуть, містить набагато більше дей-ствительность фактів, ніж іноді думають, і тому, можливо, не слід все це зводити до легенди. Однак запрошуємо-шення варягів не означає, що вони стали творцями української держави: Мова, ймовірно, йде про запрошення варягів насамперед в якості найманців (В. Ключів-ський). Тому роль їх була в процесі освіти дер-жави досить скромною, не дивлячись на те, що одному з їхніх ватажків вдалося заснувати правлячу династію.
Проблема варягів (норманів) - це проблема загально-ропейской. Варязькі хвилі зі Скандинавії йшли в двох напрямках. Одна - по Дніпру, інша - по західній околиці Європи і зустрічалися в Константинополі. Походи вікінгів на Захід носили військовий характер. Ніхто на За-паде не запрошував норманів, вони приходили самі, і тим більше, будучи відсталим народом, варяги, природно, не принесли державності, жодному народу Заходу. За-воювати ряд державних утворень в Західній Євро-пе, нормани поступово розчинялися серед місцевого на-селища. Щось подібне відбувалося і на берегах Волхова і Дніпра. Ймовірно, не слід повністю довіряти літо-писареві про добровільне покликання і мирному пришестя ва-рягов в землі слов'ян. Варяги з'явилися на берегах цих річок з цілком конкретною метою - поставити під свій кон-троль найважливіший торговий шлях, який відкривав до того ж сприятливі можливості для набігів на Костянтино-поль. Тому відносини між варягами, з одного сторо-ни, слов'янами і фінами, з іншого, не були такими світ-ними і ідилічними, - як про це оповідає Нестор. Швидше, йшла повна драматизму боротьба слов'янських і фін-ських племен з варязьким навалою, Але це не можна на-звати і завоюванням, так як варяги не мали необ-дімимі силами для завоювання великих територій слов'ян.