Для початку варто нагадати, що монети 92-го року карбувалися на Італійському монетному дворі і Луганському верстатобудівному заводі. Італійські копійки випускалися масовим тиражем, тому особливої цінності вони не мають і стоять за номіналом.
В цей час в Луганську велися роботи по організації українського монетного двору, завозилося обладнання, розроблявся дизайн монет, карбувалися пробні екземпляри. Фахівці проводили експерименти з металом майбутніх грошових знаків.
Тому можна було зустріти монети не в своєму звичному металі. Саме такі пробні екземпляри нумізмати готові дорого купувати в свої колекції.
Але, як ви самі розумієте, ці монети в обіг не надходили, підприємство було засекречено, тому винести з нього щось практично неможливо.
На Луганському верстатобудівному заводі було зроблено багато пробних спроб з випуску монет, які залишили після себе купу різновидів у всіх номіналах (див. Книгу «Стандартні монети України»). Після того, як було отримано закордонне надточне обладнання, кількість помилок і різновидів скоротилося.
Отже, з 92-го року дорого цінуються монети пробні, не в своєму металі, з відмінностями в дизайні. Монети, які дуже часто зустрічаються, швидше за все чеканили великим тиражем в Італії чи Луганську, де вони ставляться до рідкісних і тому практично нічого не варті.
Та 10, 25, 50 копійок з вдавлені гербом