Відповідність між організмом і середовищем ще не гарантує виживання організму в цьому середовищі, якщо він не зможе витримати конкурентної боротьби. Перше випробування - це конкуренція на внутривидовом рівні за ресурси енергії, мінеральні та харчові ресурси.
Єдиним ресурсом енергії для зелених рослин є світло. Найважливіше значення для популяцій расті-ний має розподіл цієї енергії. Кількість сол-кінцевих енергії, яке використовується рослиною на фото-синтез, пропорційно освітленій площі листя - величиною змінної, що залежить від форми і расположе-ня листя, висоти сонця над горизонтом і інтенсивно-сти випромінювання. Але навіть при сприятливих умовах мак-мально значення ефективного використання променевої енергії у рослин становлять: 3-4,5% - у морських мік-роскопіческіх водоростей, 1-3 - в тропічних лісах, 0,6-1,2- в лісах помірного пояса і 0,6% - в посівах сільськогосподарських культур.
Діоксид вуглецю також незамінний ресурс в фотосін-тезі, але проблем з його недоліком не виникає. Більш то-го, надлишок С02 може інтенсифікувати фотосинтез так-же при деякій недостатньою освітленості.
Вода - це не тільки компонент фотосинтезу, а й неза-Меним складова клітинної протоплазми. Для подавши-ляющего більшості рослин основне джерело води - грунт. У багатьох випадках вода стає лімітуючим фактором через обмежені або надлишкових її кількостей в грунті.
Мінеральні ресурси - це видобувні рослиною з грунту біогенні мікро- і макроелементи. Їх доступність нерозривно пов'язана з доступністю води, а склад залежить від вмісту біогенних речовин у грунті.
Кисень в наземних спільнотах не є поки ли-мітірующім ресурсом, але розчинність в воді у нього зна-ве менше, ніж у вуглекислого газу. Тому в вод-ний середовищі кисень є лімітуючим ресурсом. Для всіх істот, крім анаеробів, кисень - незамінний ресурс.
Харчові ресурси - це самі організми. Автотрофні організми стають ресурсами для гетеротрофних, при-нимая участь в харчовому ланцюгу, де кожен передують-щий споживач перетворюється в харчовий ресурс для сле-дме споживача.
Рослинні клітини доступні лише тваринам, обла-дає целюлази, здатним розщеплювати целюлозу і лігнін: деякі бактерії, багато грибів, равлики і ін. Травоїдним тваринам для перетравлення рослинної їжі її треба ретельно пережувати (жуйні тварини), а птахам - перетерти її в своєму шлунку . М'ясоїдних взагалі жувати нічого не потрібно, так як в м'ясі жертви є всі компоненти, необхідні їм для життя, їх біль-ше турбує, як добувати їжу.
Споживачеві (хижакові) необхідно відшукати, ізло-вить, умертвити і з'їсти здобич. Але це зробити нелегко, так як харчові ресурси нерідко огороджені від спожи-теля. «Засоби захисту» є і у рослин, і у тварин. Вони підрозділяються на фізичні, хімічні, морфолого-ня і поведінкові. Однак вони надають воздейст-віє і на організми-споживачі - найбільш пристосований-ні «пожирачі» виживають в більшій кількості, розроб-бативая все більш витончені засоби нападу, а «по-жиру» розробляють все більш нові і нові засоби захисту. В результаті виникає еволюційний тиск одного організму на інший, і еволюція кожного частково залежить від еволюції іншого. Такі явища називають со-пряженого еволюцією, або коеволюція.
У рослин добре розвинена зовнішня механічна за-щита - колючки, шипи, шкаралупа горіха. Збереження се-мян рослин в природі різко збільшується, коли вони розсиплються з материнської рослини. Але людина шляхом селекції відібрав ті злаки, які здатні утримувати насіння. Тому культурні злаки для семенаядних птахів просто знахідка.
Організми здатні створювати і хімічний захист від поїдання у вигляді отруйних речовин, які можуть дей-ствовать як токсиканти або тільки відлякувати живіт-них, особливо комах. Але багато комах-фітофаги долають цей захист в результаті коеволюції і спе-ціалізіруются на тих рослинах, чию хімічний захист вони подолали. З цієї ж причини і штучна хі-чна захист рослин від комах швидко втрачає свою ефективність.
Організми конкурують в займаному ними простору-стве насамперед за ресурси. Простір може стати і лімітуючим ресурсом, якщо при надлишку їжі воно не зможе вмістити в свої геометричні розміри все орга-нізми, які могли б успішно жити в цьому просторі-ве за рахунок надлишку його ресурсів. Наприклад, скельна поверх-ність може бути настільки щільно заселена мідіями, що іншим молюскам, потенційно здатним ще прокор-митися на цій площі, місця вже не залишилося. Ряд живіт-них прагне до «захоплення» певної території, де вони зможуть забезпечити себе їжею. Крім того, потенційні-ми ресурсами для тварин є гніздові ділянки і притулку.