- Товстостінна пластикова труба
- сталевий дріт
- Інші матеріали та інструменти
Перш ніж зробити будь-який прилад своїми руками, спочатку потрібно зрозуміти, як він працює. Це стосується і індукційного нагрівача. Якщо розібрати індукційний нагрівач на частини, то всередині нього будуть знайдені: теплова та електрична ізоляція і сердечник. У домашніх умовах використовуються варіанти з тороидальной обмоткою мідними проводами між двох труб з феромагнітної сталі, які надійно скріплені між собою зварюванням. Завдяки цій конструкції, пристрій одержав невелику вагу, мініатюрні розміри, але високу продуктивність. Одна труба з обмоткою грає роль сердечника, а інша - нагріває весь прилад. Температура сердечника підвищується через вихрових струмів, що призводить до бажаного нагрівання. А отримати вихрові струми дозволяє особливе магнітне поле, генерує струмами високої напруги. Саме за таким принципом і працюють сучасні індукційні нагрівачі.
Вирішивши зібрати своїми руками обговорювану нагрівальну конструкцію, також дуже важливо зважити всі її мінуси і плюси. В першу чергу варто відзначити, що використовувати такі прилади максимально зручно і комфортно, адже від них не буде сажі, кіптяви і іншого бруду. Тому встановлювати їх можна навіть у себе в спальні. Крім того, пристрої, що використовують в якості енергії електрику, більш безпечні, ніж газові. Правда, назвати їх економічними не вийде. Це головний мінус такого приладу. Адже вони активно витрачають електрику під час роботи. Зате дбайливому вмілому господареві значно заощадити вдасться на придбання обігрівача, просто створивши його своїми руками.
Для збору обговорюваного пристрою досить буде мінімальних знань в області електротехніки. Також необхідно підібрати для нього цілий список важливих і потрібних деталей. В першу чергу потрібно подбати про корпусі створюваного приладу. Його роль відмінно зіграє шматок товстостінної труби з пластика. Також знадобиться взяти дріт зі сталі, діаметр якої не перевищує 7 міліметрів. Перехідники є обов'язковою частиною майбутнього обігрівача, якщо його планується підключати до опалення квартири або офісу. Крім того, для утримування дроту зі сталі всередині корпусу знадобиться металева сітка. А також для створення котушки індуктивності - мідний дріт. Остання важлива деталь, про яку потрібно подбати - високочастотний інвертор. В цілому всі ці запчастини легко знайдуться в гаражі у кожного хорошого запасливо господаря, тому і купувати, можливо, нічого не доведеться.
Коли всі деталі готові, саме час підготувати дріт до подальших робіт. Для цього вона нарізається на кілька частин довжиною 5-6 сантиметрів. Нижня частина труби (її дно) закривається приготовленої сіткою, а зверху висипається подрібнена дріт. Верхня частина також закривається за допомогою сітки. А ось шматочків дроту потрібно дуже багато - вони повинні наповнити всю трубу знизу доверху. Після цього можна приступати до створення котушки, основою якої стане пластиковий корпус. Він обмотується мідним дротом. Необхідно зробити 90 витків.
Як тільки цей крок буде пройдений, і деталь виявиться правильно підготовленої, можна приступати до установки її в систему опалення. Залишилося лише підключити котушку до електрики за допомогою інвертора. Перш ніж зайнятися перевіркою готової конструкції слід подбати про заземлення для останнього. Якщо немає подачі антифризу або води включати апарат не можна, це може загрожувати розплавленням труби.
Але існує і ще один більш складний варіант створення обговорюваного обігрівального приладу. Для нього потрібні деталі від сучасних електронних пристроїв, зате такий виріб не потребує налаштування. Застосування конденсаторів великої ємності і потужних діодів дозволить навіть створити серйозний опалювальний агрегат, який підійде для використання і в дуже великому приміщенні. В першу чергу потрібно знайти дросель. Ця деталь може бути запозичена, наприклад, з блоку живлення старого персонального комп'ютера. Далі потрібно буде запастися мідним дротом довжиною в 1,5 метра, проводом з феромагнітної сталі, польовими транзисторами і діодами. Вибираючи останні потрібно враховувати струм 3-4 А і зворотне напруга не менше 500 В. Потрібні будуть і резистори до 0,5 Вт, а також стабілітрони з потужністю 2-3 Вт, розраховані на 15-18 В.
Основою всього індукційного нагрівача в цьому випадку стане котушка. Після створення 6-7 витків з мідного дроту, її можна включити в загальну схему і підключити до електрики. Схема підійде стандартна для вихрового індукційного нагрівача. Варто враховувати, що в процесі роботи буде виділятися велику кількість тепла, тому радіатори слід встановлювати на транзистори. Для складання такого апарату потрібно вміння працювати зі зварюванням, а також трифазний трансформатор. Роль сердечника і нагрівача зіграють дві труби, які потрібно вварити один в одного. На корпусі фіксується обмотка. Це дозволить домогтися високої продуктивності пристрою при маленькому розмірі і вазі. Два патрубки, вваренними в корпус стануть підведенням і відводом теплоносія. Найкраще заздалегідь подбати і про ізоляцію для котла. Це дозволить уникнути витоків струму, шуму приладу під час роботи, а також втрати тепла.
Правда, приступати до складання другого варіанту слід тільки в тому випадку, якщо майстер впевнений в своїх силах і вже стикався з подібними роботами. Бажано, щоб обговорювані системи нагріву застосовувалися виключно в закритих опалювальних контурах з примусовою циркуляцією теплоносія. Можна використовувати їх і для трубопроводів з пластика.