Як зайка літав на повітряних кульках
Маленька дівчинка-її звали Верочка- важко захворіла. Папа її-Федір Кузьміч- чоловік в роках-позбувся сну і спокою. Це був його пізній дитина-останній тепер-він без пам'яті любив дівчинку. Така була ігрунья- все грала з татом- з рук не слезала- коли він бував будинку-смикала його волосся- хотіла надіти на свій носик-кнопку татові оч-ки. І ось - захворіла. Друзі Федора Кузьмича - у нього б-ли впливові друзі-- бачачи його горе- нагнали до нього до-мій докторів. Але там і один дільничний все розумів: запалення легких- лікування одне - уколи. І таку махонь-кую - кололи і кололи. Коли приходила медсестра- Федір Кузьмич йшов куди-небудь.
додаткова інформація
Випадковий уривок з книги:
-- Про зайчика-то? А ти мені маленько підкажи, я, мо-же, згадаю, як він літав на кульках. Він що, надув їх і полетів?
Дівчинка з досади великий зрушила бровки, заплющила очі-лась і відвернулася до стіни. Батько бачив, як велика сльоза викотилася з куточка її очі, росинкою ясною перекотилася через перенісся і впала на подушку.
-- Доча, - благав батько. - Я счас дізнаюся, не плач. Счас. мама, напевно, пам'ятає, як він літав на кульках. Счас, донечка. Гаразд? Счас я тобі розповім.
Федір Кузьмич мало не бігом побіг до дружини на кухню. Коли вбіг туди, такий, дружина навіть злякалася.
-- Да ні нічого. Ти не пам'ятаєш, як зайка літав на повітряних кульках?
-- На кульках? - не зрозуміла дружина. - Який зайчик?
Федір Кузьмич знову розсердився.
-- Француз-зайка, з рогами. Зайка! Казку таку Єгор їй розповідав. Не чула?
Дружина образилася, заплакала. Федір Кузьмич схаменувся, обійняв дружину, витер долонею її сльози.
-- Прямо як злочинниця сиджу тут. - вимовляла дружина. - Що не слово, то докір. Один ти, чи що, пережив-ваешь?
-- Гаразд, гаразд, - говорив Федір. - Ну, прости, не зі зла. Голову втратив - нічого не можу придумати.
-- Про зайчика якогось. Як він літав на повітряних кул-ріках. Єгор розповідав. Е-е! - раптом схаменувся Фе-дор. - А я счас подзвоню Єгору! Піду і подзвоню з пошти.
-- Так навіщо з пошти? З будинку можна.
-- Так з дому щось. поки їх допросишся з дому щось. Счас я збігаю.
І Федір Кузьмич пішов на пошту. І поки йшов, йому при-йшла в голову зовсім інша думка - викликати Єгора сюди. Приїде, розповість їй купу казок, він мастак на такі справи. Ясно, що він вигадав про цього зайчика. І ще навиду-мивает всяких. Сьогодні четвер, завтра крайній день, від-проситься на день, а в неділю ввечері полетить. Два з не-великим години на літаку. Ще так думав Федір: це буде для неї, для дівчинки, несподівано і радісно, коли прие-дет сам "дядя Ігой" - вона його полюбила, полюбила його казки, завмирала вся, коли слухала.
Не так відразу Федір Кузьмич додзвонився до брата, але все ж додзвонився. На щастя, Єгор був удома - прийшов пооб-дати. Значить, не треба довго розповідати і пояснювати його ж-ні, що ось - захворіла донька. і так далі.
-- Єгор! - кричав у трубку Федір. - Я тебе в воскресе-нье посаджу в літак, і ти полетиш. Все буде в порядку! Ну, хошь, я потім напишу твоєму начальнику.