За останні п'ятдесят років в наших лісах заготовлено понад один мільярд кубометрів деревини. Величезна цифра! І як тут не обміліти зеленому океану біля Білого моря!
В принципі, скорочення лісових запасів спостерігається практично повсюдно. У багатих лісах Швеції і Фінляндії, усвідомивши неминучу істощімих зелених ресурсів, в державному масштабі визнали обов'язковим відродження лісів на всіх площах рубок. Ця робота неухильно виконувати. Більш того, в цих країнах розроблено кілька програм по вирощуванню особливо цінною бессучкової деревини сосни. Штучне вирощування сосни ведеться на високому агротехнічному рівні, з обрізанням сучків та висоти 6 метрів. Це дуже дорога і трудомістка операція, на думку фахівців, виправдана, оскільки витрати з лишком окупляться при реалізації деревини через сотню років. На цей термін розрахована програма по етапах робіт, що проводяться з інтервалом в 10 років.
На прохання Мінлесбумпрома СРСР в нашій країні з ll-ї п'ятирічки приступили до створення сировинної бази для целюлозно-паперових підприємств шляхом плантаційного вирощування їли. Головна мета - скорочення терміну вирощування деревної сировини поблизу споживача деревини. Для цього потрібні високопродуктивні грунту, високоякісний посадковий матеріал.
Спочатку передбачалася роботи па плантаційному лісовирощування почати і в нашій області, де знаходяться гіганти лісохімії. Але фахівці прийшли до висновку, що ця витівка не доцільна в умовах суворого клімату, який є чи-мітірующім фактором зростання деревних рослин. '
Плантаційне лісовирощування розгорнулося в Горьківської, Костромської і деяких інших більш південних областях. У 1981 р закладено 1000 гектарів плантацій. Але в цьому новому справі далеко не все ще ясно. Союзгіпролесхоз свoeвpeменно не підготував проектну документацію по закладці плантацій, лише третина плантацій культур посаджена на розкорчованих лісосіках, посадка в ряді випадків велася дрібними сіянцями, а не великими саджанцями, в розплідниках допущено порушення агротехніки. Мінлісгосп РРФСР додаткових фондів на проведення великих і трудомістких робіт не отримав, тому створення плантацій нерідко велося з відступом від проектів. Витрати в сотні тисяч рублів і величезна праця виявилися малоефективними. І вже якщо вирощування деревної сировини обходиться так дорого, то отримувати «продукцію» треба екстра-класу. А це означає, що плантації слід закладати тільки селекційним матеріалом, щоб деревина їли мала довге волокно, була б малосмолисті, добре розкладалася б під дією хі-катів. На жаль, ця проблема всебічно, комплексно виявилася не вивченою. Навряд чи в сільському господарстві стали б засівати великі площі буряком для отримання цукру, не знаючи її цукристості, або соняшнику, не знаючи його олійності. А в лісівництві подібне вважається допустимим. Зросте не скоро, і питати за помилки не з кого.
Але справа не тільки в зазначених упущення. Серйозне заперечення викликає принциповий підхід до вирішення державно важливого питання. Питається, чому створювати сировинну базу тільки для ЦПП? Хіба лесопильная промисловість не вичерпала свої сировинні можливості? Вона не в меншій мірі потребує деревині, ніж лесохимия, причому в деревині великих розмірів.
Більш повним представляється вирішення питання шляхом створення комплексних підприємств по відтворенню лісів, заготівлі та переробці деревини. Міністерством лісової, целюлозно-паперової та деревообробної промисловості розроблено «Положення» про таке підприємство. З його основою можна б погодитися, але. є в «Положенні» одне вразливе місце: замість того, щоб вирішувати питання відтворення лісових ресурсів, центральним завданням підприємства як і раніше буде заготівля деревини. Така обставина, безсумнівно, призведе не до відновлення сировинної бази, а до прискореного виснаження лісів, що залишилися.
Опрацьовуючи це питання, ми прийшли до такої формі комплексного лісового підприємства (КЛП). Воно являє собою новий, найбільш досконалий за структурою і економічного ефекту тип підприємства, який поєднує споживання і відтворення лісу. Подібні підприємства є базою, на якій буде послідовно здійснюватися перехід до безперервного і не істощітельному користування лісовими багатствами.
Стратегічним завданням комплексних лісових підприємств перш за все повинно бути прискорене відновлення сировинних баз з метою пом'якшення неминучого дефіциту в лісовому сировину. У процесі вирішення цього завдання КЛП можуть організувати раціональне використання лісових багатств з повною переробкою всієї заготовленої деревини і широким розвитком побічних користувань.
Першим кроком в організації роботи КЛП повинен з'явитися переклад лісів третьої групи в другу і встановлення річної лісосіки з розрахунку безперервного користування з відповідним оборотом рубки.
Одним з найважливіших господарських процесів треба вважати будівництво не тимчасових, а постійних доріг цілорічної роботи. Це зажадає значних трудових і грошових витрат. Але без розвиненої мережі хороших доріг не можна організовувати вчиненого лісового господарства.
З будівництвом доріг слід розгорнути інтенсивні рубки догляду, забезпечити заходи, спрямовані на підвищення продуктивності деревостанів: провести меліорацію грунтів, на ряді ділянок внести добрива. Наявність доріг цілорічного дії дозволить рентабельно проводити вибіркові і поступові рубки, в тому числі і в лісах першої групи. В результаті можна вже в найближчі після організації КЛП роки збільшити загальний обсяг заготівлі деревини на 20-30% і тим самим компенсувати його тимчасове зниження внаслідок організації лісосіки безперервного користування.
Поряд з доглядом за лісом треба використовувати і інші резерви прискореного вирощування деревостану: створення високопродуктивних культур на необлесенних площах, переважно методом посадки крупномірних сіянців з дотриманням високого рівня агротехніки; ретельне вивчення ґрунтів для визначення необхідності внесення добрив.
Проведенням всіх цих заходів середньорічної приріст деревостанів на півдні області можна довести до 4-5 кубометрів на гектар площі. Розвиток дорожньої мережі дасть можливість більш ефективно освоїти територію, організувати в значно більших обсягах заготівлю грибів, ягід, лікарських рослин, деревної зелені, сіна та інших продуктів побічних користувань. Велика частина сировини повинна перероблятися в кінцевий продукт в місцях його заготівлі.
Для КЛП буде виправданою і організація інтенсивних мисливських господарств. Підживлення тварин, створення притулків, регулювання відстрілу, як і інші охотохозяйственной прийоми, сприятимуть значному підвищенню поголів'я лісових звірів і птахів, а значить, збільшення їх видобутку. Разом з цим в межах своїх територій КЛП повинні здійснювати і рибнагляд, а в перспективі займатися і риборозведенням. Оскільки комплексні лісові підприємства територіально будуть Скон-центровані, то вони оформляться в господарські природно-територіальні комплекси, в межах яких буде простіше вирішувати організаційні та інші питання. Відтворення сировинних баз на основі прискореного вирощування високопродуктивних деревостанів дозволить через 40-60 років накопичити солідні деревні запаси і уникнути сировинних кризових ситуацій.
Оскільки генеральної завданням КЛП є лісовирощування і розширення всіх видів природокористування, то на чолі його повинен стояти інженер-лісівник. Помічниками директора будуть: головний інженер з лісозаготівлі, інженер-технолог по деревопереробки та інженер-еколог, який візьме на себе організацію робіт з природокористування (побічні користування, мисливське і рибне господарства, контроль за дотриманням режиму лісоексплуатації).
Створення комплексних підприємств запропонованого типу - це, на наш погляд, не тільки рішення особливо важливого державного завдання - відтворення сировинних баз, а й якісно новий комплексний підхід до організації природокористування в зоні тайги на принципах раціональності та неистощимости. За допомогою КЛП буде зроблений великий крок в інтенсифікації лісового господарства, в підвищенні його економічної ефективності.
Принципова ідея створення комплексних підприємств відображена і в останніх постановах партії і уряду, на які ми вже посилалися. Але як конкретно буде вона втілюватися в життя в багатолісних районах, покаже майбутнє. Поки певний досвід є лише на півдні країни, зокрема в Закарпатті, та щось подібне намагаються зробити в останні роки в Карелії. Можливо, комплексні підприємства будуть чимось відрізнятися від нашої пропозиції, але не в дрібницях справу. Ясно головне: відродити колишні багатства біломорською тайги можна лише комплексним підходом до всіх лісовим проблемам.
Інші новини по темі: