Унсовці, які воювали в Чечні, люблять розповідати про свої чи не братніх кайданах з чеченцями. Однак любов ця грунтується зовсім не на сентенціях. Вона має глибокі матеріальні коріння. Саме київська чеченська громада тривалий час забезпечувала щедре фінансування партійної діяльності УНА-УНСО, а також ряду їх авантюрних підприємств. Хоча отримані партійними лідерами гроші не завжди йшли за прямим призначення.
Скільки українців насправді воювало в Чечні? На це питання сьогодні не зможе відповісти ніхто. В одному з інтерв'ю колишній лідер УНА-УНСО Дмитро Корчинський заявляв, що в його організації "справжніх унсовців" налічувалося не більше, ніж 500 осіб. Саме вони і складали "бойові загони" організації. Проте, далеко не всі з них брали участь в бойових діях.
В Абхазію українці їхали підготовленими. В УНА-УНСО був строгий відбір контингенту. В першу чергу віталося військову освіту, або армія за плечима, а також відмінна фізична підготовка. І це не дивлячись на те, що в Грузії унсовські найманці проходили КМБ ( "курс молодого бійця"), який проводився за системою підготовки американських рейнджерів.
Відомо, що в УНА-УНСО за кавказькі зв'язку відповідав нині покійний український дисидент Анатолій Лупиноса ( "дядя Толя"). Фінансував відправку унсовців в Абхазію Джаба Иосселиани - глава грузинських загонів "Мхедріоні". Загоном УНА-УНСО "Арго" з 150 чоловік керував Валерій Бобрович ( "Устим"), офіцер, який пройшов війну у В'єтнамі і звільнений з армії "за націоналізм".
Незадовго до початку чеченської війни унсовці проходили військово-диверсійну підготовку на одній з баз "Мхедріоні" в горах Кахетії. Бойовики відпрацьовували дії малих маневрених груп в гірських умовах, навчалися стрільбі з гранатомета, проходили снайперську підготовку. Тренувальна зброя, боєприпаси і продовольство унсовці отримували з України в обмін на участь в перекачуванні бензину і солярки з Чечні.
Змінити "політику партії" УНА-УНСО було змушене ще й через те, що спочатку Масхадов і Корчинський домовилися, що УНСО через свій військовий профспілка займеться вербуванням на Україні фахівців ППО і ВПС з числа повертаються колишніх радянських офіцерів, яких не можуть прийняти Збройні сили України. У чеченській армії українські найманці повинні були отримувати по 3 тисячі доларів на місяць. Унсовці наполягли на тому, що термін мінімального контракту буде 6 місяців, а половина належної за нього суми - 9 тис. Доларів - буде виплачена авансом.
Для проведення вербувальних робіт чеченці перевели валютні кошти на рахунок Унсовської Центру "Євразія". Але що почалася війна внесла в плани УНСО коригування: чеченська авіація була знищена, а створення ППО в умовах бойових дій було не реальним. Тоді ж пішла в хід домовленість про створення в Україні "інформаційних центрів", які б "правильно" висвітлювали війну в Чечні. Крім того, УНА-УНСО обіцяла дати притулок і забезпечити курс лікування пораненим чеченським бойовикам. До речі, гроші, які приходили від чеченських "братів" на рахунку "Євразії" не завжди йшли за призначенням.
За що купувалися квартири?
Відтворити реалії військових буднів українських найманців у Чечні допомагають мемуари "федералів" і повісті "а ля козацька проза" колишніх учасників тієї війни.
"Сало в окопах" - саме так називали російські "федерали" українських найманців. Проте, Г.Трошев зазначає геройство і "відчайдушність" унсовців під час бою: "в полон, як правило, не здаються", "б'ються до останнього патрона". За словами окопного генерала, крім УНА-УНСО воювали в Чечні дівчата-снайпери "з Полтави і Миколаєва": ". Не одного російського бійця вони поклали зі своїх гвинтівок".
Справедливості заради варто помітити, що в Чечні за гроші воювали не тільки українці. Геннадій Трошев згадує, що серед найманців зустрічалися араби, косовські албанці, афганці, турки, прибалти. "Окремо стоять російські, які воюють в Чечні проти" федералів ". В основному це кримінальники, що ховаються на непідконтрольною російській владі території. Є серед російських і наркомани, які сидять на чеченській голці. Є серед них і колишні російські військовослужбовці, з тих чи інших причин прийняли іслам і воювали на боці бойовиків ", - пише генерал.
До речі, Г.Трошев про представників УНА-УНСО каже, як про "романтиків": "Багато з них, підписуючи контракт, керувалися скоріше спрагою пригод, ніж бажанням заробити".
Абрек стверджував, що "не було ніяких контрактів, не було грошової винагороди, тільки постачання харчуванням і боєприпасами нарівні з місцевими добровольцями (і то з урахуванням особливостей постачання партизанських загонів і тамтешнього вселенського бардака)". З іншого боку, "чимало було" битих "хлопців, для яких ця війна не перша, але і з них працювали на постійній основі за гроші (тобто, були повноцінними найманцями) не більше півтора-двох десятків людей, дійсно дуже крутих профі" .
По-перше, Миронюк пише, що депеші і "подальші інструкції" отримували з Києва. Крім того, організовувалися постійні каравани, які вивозили поранених. Тобто це може бути непрямим підтвердженням того, що за УНА-УНСО стояли українські спецслужби або окремі високі військові чини, які й організовували постійно функціонують "канали зв'язку".
У книзі "Війна в натовпі" згадується і такий епізод, коли "при посередництві Корчинського, вельми" наворочений "пістолет намагалися сплавити Шамілем Басаєвим за. 40 тисяч доларів". Судячи з усього, підробляли унсовці і на торгівлі зброєю. Саме після першої російсько-чеченської війни у багатьох лідерів УНА-УНСО з'явилися власні квартири.
Гроші, розбій і стовбури
Для УНА-УНСО стало традицією ховатися від правосуддя, вписуючи свої прізвища у виборчі списки. Багатьом з них вдавалося таким чином уникнути покарання: отримав "ксиву" кандидата в депутати - отримував "підписку про невиїзд", а сам тим часом лягав на дно. Деякі ховалися в Карпатах, жили в глухих селах, деякі виїжджали знову "на війну", деякі - на довгострокові заробітки в Іспанію, Португалію чи ту ж Росію.
Сьогодні невідомо, де і як ще можуть проявити себе "бійці" з УНА-УНСО, для яких війна - мати рідна, а статутом є "Доктрина дестабілізації". У яких виборчих блоках засвітяться колишні подільники Хаттаба і Басаєва? Сьогодні українським бойовикам - близько сорока. Саме час йти у велику політику. І вони підуть. Залишилося тільки знайти спонсора.
Бійці УНА-УНСО запропонували йому вивчити українську мову і стати справжнім українцем і сказали, що відтепер він повинен розмовляти тільки по-українськи. Сказали, що за кожне слово по-кацапському вони будуть відрубувати йому по пальцю саперною лопаткою.
Кацапік: "Ееее. Блять."
Вжіх! - свиснула саперна лопатка і відлетів палець у кацапіка. Кацапік кричить і матюкається, воїни УНА-УНСО планомірно відрубують йому пальці.
І коли у кацапа на руках і ногах залишився всього-лише один єдиний палець, сталося ЧУДО і він заговорив по-українськи, і присягнувся у вічній вірності Великої України, стоячи на колінах і цілуючи священний Український прапор.
Шкода, що все ж довелося відрізати йому голову. Був артобстріл - не було часу, треба було міняти позицію. А то ж можна було б його показати у Львові, як кацапа, заприсягнулася на вірність нашій Україні.
Слава Україні і героям УНА-УНСО!
УНА - це сила, свобода, незалежність!
Матеріали сайту призначені для осіб 18 років і старше.
- Головні теми
- Новини
- Гайд Парк
- Cообщества
- люди
Заявіть про себе всім користувачам Макспарка!
Замовивши цю послугу, Вас зможуть все побачити в блоці "Макспаркери рекомендують" - тим самим Ви швидко знайдете нових друзів, однодумців, читачів, партнерів.
Зараз для миттєвого попадання в цей блок потрібно купити 1 ставку.