Ідея написати цю статтю виникла під час дискусії з колегами-юристами про те, де краще робити кар'єру - за кордоном або вдома.
Відомо, що серед усіх юридичних професій найбільше цікавою і визнаною вважається професія адвоката. Це не дивно, оскільки адвокат досить часто для людини, який потрапив в біду, є останньою надією уникнути довгих років за гратами. Для молоді ця професія надзвичайно приваблива тим, що вона дає можливість отримати унікальний досвід, який неможливо отримати на "традиційної роботі" в офісі: адвокату доводиться постійно спілкуватися з людьми, знайомитися з обставинами їх життя. При цьому юридична професія дає можливість ефективно працювати і вдосконалювати суспільне життя. В Україні тепер такі обставини, що більшість людей не знають навіть своїх конституційних прав і свобод. Це і призвело до того, що професія адвоката стала дуже важливою.
Перше, що може і повинно зацікавити людину, яка обрала певну конкретну професію, це: яким чином стати професіоналом в цій сфері, де знайти роботу і що необхідно зробити для того, щоб отримати роботу. А, зважаючи на те, що багато хто прагне знайти роботу за кордоном, буде цікаво дізнатися, що необхідно зробити для того, щоб стати адвокатом в іншій країні.
Отже, що ж необхідно для того, щоб працювати адвокатом, - у нас або ж за кордоном?
Для того щоб стати адвокатом, необхідно перш за все вищу юридичну освіту. В Україні, щоб стати бакалавром права, потрібно вчитися чотири роки, при цьому спочатку студенти вчаться за загальними планами, і тільки в кінці навчання або взагалі в магістратурі відбувається спеціалізація за певними галузями права. Після здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня "бакалавр" студент може продовжити навчання, щоб здобути освітньо-кваліфікаційний рівень "магістр". Навчання в магістратурі зазвичай триває два роки.
У Німеччині навчання в університеті займає також не менше чотирьох років і це при тому, що складати іспити необхідно з першого разу і своєчасно. Інакше навчання може затягнутися. Очевидно, вчитися досить складно - за статистикою третина студентів вирішують обрати іншу сферу діяльності вже на третьому році навчання.
У Франції навчання триває 18 місяців і поділяється на три рівні - кожен по шість місяців. Протягом 18-ти місяців той, хто бажає стати адвокатом, має можливість отримувати необхідні знання, при цьому вивчення предметів відбувається за принципом «Від простого до складнішого». Тобто на першому рівні вивчаються певні базові предмети: статус адвоката, професійна етика, практичні аспекти адвокатської діяльності тощо. Другий рівень передбачає вибір індивідуальної програми. Йдеться про предметах, які безпосередньо стосуються майбутньої сфери діяльності, - дана програма допомагає пізніше влитися в сферу адвокатської діяльності. На третьому рівні студенти вже проходять стажування.
У США навчання триває сім років: спочатку студент чотири роки вчиться в коледжі, а потім ще три роки - в законодавчій школі. При цьому перші чотири роки є загальними - досить часто в законодавчих школах можна зустріти колишніх економістів, математиків, фізиків тощо. Правничих шкіл в США існує велика кількість і на будь-який смак - від відомих і дорогих, наприклад, Гарварда чи Колумбійського університету, до тих, що простіше, які не потребують значних фінансових затрат, але при цьому також можуть надати непогану юридичну освіту, наприклад, Фордхем.
Надзвичайно цікавим є підхід до вищої юридичної освіти у Великій Британії. Зокрема, на відміну від інших країн, де вищу юридичну освіту є обов'язковим, в Великобританії можна стати адвокатом без юридичної освіти! Яким чином? Здобувши вищу неюридичну освіту, кожен може пройти так званий GDL (Gradual Degree Law). Це навчальний курс, який триває один рік і на якому студент отримує весь необхідний комплекс юридичних знань. Після цього необхідно пройти юридичну практику (Legal Practice Course також відома, як Postgraduate Diploma in Legal Practice), і стажування в юридичній фірмі. Студентам юридичних факультетів не потрібно проходити GDL, але юридична практика і стажування є обов'язковими.
Можливість отримати юридичну освіту протягом одного року є величезною перевагою англійської системи освіти. Адже той, хто вже має одну спеціальність, наприклад IT-технології, з'єднавши її зі знанням законодавства, набагато глибше розуміє, як працює вся система. З іншого боку, якщо юридична спеціалізація надзвичайно вузька, то необхідно мати ґрунтовні знання саме в цій сфері.
Особливе значення для успішного старту юриста мають практичні навички. Вони видобуваються на стажуванні або на практиці. В Україні, згідно з чинним законодавством, кандидат повинен мати стаж роботи в галузі права не менше двох років, а після цього - практику саме в адвокатську діяльність.
У Німеччині стажування (Rechtsreferendariat) відбувається протягом двох років в різноманітних інстанціях: в адвокатурі, прокуратурі, суді, в нотаріат тощо. Стажування є оплачуваною. У Франції майбутній адвокат проходить стажування в період останніх шести місяців навчання. У Великобританії студенти юридичних факультетів починають шукати можливості для стажування вже на останніх курсах навчання. При виборі кандидатів для проходження стажування юридичні фірми відштовхуються від рівня успішності студента. Чим вищі бали, тим краще шанси отримати роботу. Протягом стажування людина проходить практику в різних департаментах фірми. Кількість департаментів і тривалість стажування залежать від сфери, в якій спеціалізується юридична фірма. Пройти стажування надзвичайно складно, оскільки кількість місць для стажування в кілька разів менша за кількість випускників юридичних факультетів. Через це в Англії багато випускників юридичних факультетів так і не стають юристами. Якщо все ж пощастило отримати бажану посаду, то необхідно щорічно проходити спеціальні тренінги і отримати сертифікат успішного проходження такого тренінгу, щоб мати можливість працювати далі.
Вищої юридичної освіти та стажування недостатньо для того, щоб почати адвокатську діяльність. Після того як студент отримає юридичну освіту, і в деяких випадках після проходження стажування він повинен здати іспит для оцінки рівня знань і готовності до практичної діяльності. Існують різні підходи до перевірки знань студента. В Україні майбутньому адвокату необхідно скласти кваліфікаційні іспити. Кваліфікаційні іспити - це перевірка теоретичних і практичних знань заявника в галузі законодавства, історії адвокатури, вміння правильно застосовувати теоретичні знання у практичній діяльності адвоката.
У Німеччині майбутньому адвокату необхідно пройти подвійну перевірку знань і навичок. По завершенні п'яти семестрів навчання проходять перший державний іспит, для здачі якого надається лише дві спроби! Після здачі іспиту видається диплом державного університету Німеччини, і можна працювати юридичним консультантом в певних фірмах, але лише в тих, які не спеціалізуються в юридичній проблематиці, наприклад, юристом в певних туристичних фірмах. Другий іспит здається вже після стажування. Даний іспит проводиться під егідою міністерства юстиції відповідної землі. Саме міністерство юстиції вирішує всі організаційні питання: розробляє програму, формує екзаменаційні питання і екзаменаційну комісію тощо. Варто зазначити, що другий іспит має на меті перевірити не теоретичні знання, а практичні навички, тому і проходить після закінчення практики. За статистикою, другий іспит складають близько 70-ти відсотків кандидатів.
У США для того, щоб стати практикуючим юристом, необхідно здати спеціальний іспит (bar ехamination) організації адвокатів того штату, в якому ви бажаєте займатися адвокатською практикою. Цей іспит триває чотири дні. У перший день - це тест з етики. Другий - тест на знання законів, які діють на всій території США. Протягом двох інших днів перевіряється знання законодавства, яке діє на території того штату, де збирається практикувати кандидат.
У Франції після проходження курсу навчання складається випускний іспит, після якого в разі успіху видається сертифікат. Іспит досить жорсткий - складається з письмової та усної частин. Письмова частина має на меті перевірити навички складання юридичних документів. Усна частина іспиту більш складна - в ній перевіряється знання різних галузей права, відбувається усна співбесіда з іноземної мови, тому, який вибрав кандидат, а також співбесіду з членами екзаменаційної комісії про виконання індивідуальної програми.
Так детально зупиняюся на питанні перших практичних навичок освоєння професії юриста, бо вважаю це дуже важливим, але в той же час дуже недосконалим то, як воно відбувається в нашій дійсності. І, може, варто було б узагальнити зарубіжний досвід і взяти з нього необхідне для себе?
Володимир Жеребецький, для Освіта.ua