- Добре, - відповідають нам і розповів викликають останні новини. Нещодавно ось розповіли про те, як до них з род-будинку надійшла дівчинка 13 днів від народження, яку кинула мати. Зараз їй два місяці і поки невідомо, як її нарекли органи опіки, але медики зо-вут Галею.
Дівча, хоч як мене сгла-зить, на рідкість відмінного здоров'я. І це не все добрі вісті. Органи опіки на 20 днів дозволили одній се-мейн парі зустрічі з нею. І ось те-пер пара приходить до неї, знайомляться і звикають один до одного. Цілком можливо, що справа, до взаємного сча-стю, завершиться удочерінням. За раз-рішенням в органи опіки недавно від-правили ще іншу сімейну пару.
В ДОБРИЙ ШЛЯХ, «МАЛА БАТЬКІВЩИНА»!
- Дай я допоможу, як же не допоможу? І все підприємці допоможуть, можемо скинутися. Адже там лежать, коли бо-леют, і наші з вами діти, онуки.
І потім, при кожній зустрічі, справлялася, а коли ми збираємося вручати сиротам подарунки? І проси-ла, коли поїдемо, не забути взяти і її, давно нею приготовані дари.
Засновник фонду відгукнувся па запрошення і знайшов мож-ливість відкласти свої неотлож-ні, відстрочити термінові справи і при-їхати з м Єкатеринбурга для особистого відкриття списку благих справ свого майбутнього дітища. На нашу акцію звернув увагу і брав учас-тя при врученні подарунків і глава міста Олександр З Тахе. А разом з ним - депутат Красноуфимского го-порті Ради Валерій Крилов, головлікар ЦРЛ Надія Астраханцева.
Внеском в «народний» телевізор стали 40 рублів Заміновой Бібі Хасановна. Вона приїжджала з сіл-ки, щоб привітати своїх близьких через газету, коли на стіні рек-ламного відділу прочитала: «Надайте посильну допомогу дітям, які залишилися-ся без піклування батьків». сказала:
- Здачі мені не треба, віддайте дітям.
Головлікар ЦРЛ Надія Астраханцева скористалася нагодою і при-свідчила кореспондента па відкриття міської дитячої по-ліклінікі після капітального ре-монта. І сказала, що на ремонт по-витрачаю навіть не 80 тисяч рублів, а мільйон двісті тисяч. Відкриття, за планом, має відбутися через два тижні.
Запрошення, як це прийнято писати, було прийнято з вдячністю. Нарешті проведено нормальний ре-монт, і поліклі-ника перестала по-ходити, ми просимо вибачення, на конюховку. Звичайно, здорово! Але на великі похвали розраховувати все одно не варто. Це поки єдність-ве в місті дитяче медустанову подібного профілю по оснащено-сти медичним обладнанням далеко не в змозі задовольнити сучасні вимоги. Согласи-тесь з нами, шановні медики, існуюче, при строгому підході, воно - не обладнання, а сльози.
благодійності по-прежне-му великий.
Чи не перестають бути самим затребуваним подарунком памперси. Не завадили б фрукти для поповнення меню сиріт віта-мінами. Для їдальні двох відділі-ний потрібні чотири столи і мінімум 20 табуреточек. Зовсім не хва-тане посуду, - у дітей вона б'ється, та й неможливо, щоб п'ятирічна дитина ходив зі своєю тарілкою. На підході Новий рік і це добре, - адже він найдобріший, самий детс-кий свято. Було б здорово, якщо Дід Мороз прийшов до штучній ялинці середніх розмірів. Все ж таки не-етично рубати, а потім викидати на дитячих очах живі ялинки. Може, хто подарує? І не помішані-ло б оновити ялинкові прикраси бодай якісь, принесені з-трудниками з дому.
ОСОБИСТИЙ ПОДАРУНОК МЕРА
Поки без телевізора залишається ін-фекціонное відділення дитячої біль-ниці. Правда, Олександр Стахеев тут же, в присутності всіх, пооб-вав, що телевізор буде і у того відділення. Сподіваємося, що ми не до-пустили безтактності, коли виріши-ли уточнити: за рахунок коштів бюджету-ного резервного фонду або подарунок на особисті гроші мера? Йдеться про благодійність, чи не так? Олександр Іванович не став спо-рить. Напевно, подумав, що подоб-ний особистий вчинок стане хоро-шим початком виконання Посту-лення Глави МО з проведення Днів милосердя в м Красноуфімську, підписаного власноруч, слідом за вищезгаданим розпір-ням губернатора.
Покинуті діти ЧЕКАЮТЬ МАМУ
Перший матеріал довелося на-кликати «Покинуті діти сліпнуть від сліз і чекають маму». Так, вони і зараз чекають маму. Але не сліпнуть від сліз, так як кинуті вони не в повному і огидному сенсі цього слова. Тепер у них є ми, і є ви. Хто-небудь з нас так тепер їх відвідуючи-ет. І нехай це не рідні мами і тата, по вони радіють кожному прийшов і зустрічають їх не як чужого дядька або чужу тітку.
Насті скоро зроблять пластичну операцію від «заячої губи». І виросте вона писаною красунею.
Ми ще сподіваємося не раз повернутися до дитячої лікарні, і нехай в ду-шах маленьких пацієнтів від цього стане хоч трохи тепліше. У зак-лючение треба сказати, що такі ре-Портаж ми раді будемо готувати завжди. Хоч в кожному свіжому номі-ре. Але були б раді більше, якби не стало матерів-зозуль ». Але, на жаль-на жаль ... Звичаї, про, сучасні звичаї! У профессио-ному побуті дитячих докторів навіть з'явився новий термін: «ка-мишовая жінка». Вони так називаються вають породіль, які самі не по-уявляють, в яких же очеретах зачати-то їх чадо.
Про таких горе-жінок вірші Валентини Шоноховой з д. Чувашково, уривок яких зараз публікуємо:
Дітей кидають, не шкодують
Як камінь в річці утопити
Живіть діти, як хочете
А мати-зозуля полетить
Дітей кидають, не шкодують
І не думають про них
Що десь діти ваші плачуть
В очікуванні матерів своїх
Ось уві сні заусміхався миле дитя
Ніби мама до неї притулилася
І приголубити її
Першим словом, як прокинулася
Стала маму підкликати
Нема мами, немає тата
Стала дівчинка ридати.
Ох ви, матері-зозулі ...
Шкода, що «очеретяні жінки» ні віршів, нічого не читають. А у нормальних людей від цих нехитрих, але таких розважливих і від серця рядків - клубок у горлі ...
На прощання зраджуємо вам, люди з добрим серцем, слова співробітників дитячої лікарні: «Спасибі за забо-ту!»