У мене народилися близнята, хлопчики, зараз їм п'ять місяців. Я начи-талась всякої літератури по вихованню близнюків і остаточно заплуталася. В одних книгах пишуть, що їх потрібно виховувати одина-ково, сильно не розділяючи. А в інших джерелах я прочитала, що у дітей все повинно бути різний - і одяг, і іграшки, і підхід повинен бути до кожного особливим, інакше не вийде виховати в них індивіду-реальності. Підкажіть, який же все-таки підхід у вихованні близ-нецов вважається правильним?
Швидше за все, ніяких протиріч в літературі ви не знайшли, просто мова йде про різні речі. Дійсно, близнюки дуже бо-лезненно переживають розлуку один з одним, тому і не рекомендує-ся розлучати їх надовго, селити в різних кімнатах або ділити між ро-уря, коли при розлученні одному з батьків дістається одна дитина, а іншому - інший.
Що стосується виховання індивідуальності, то в тому-то і заклю-чає основна складність, щоб виховати двох дітей, які постійно перебувають разом, унікальними і індивідуальними. Уяви-ті собі, що вам постійно доводиться бачити своє відображення. Причому не тільки бачити, а й постійно спілкуватися з ним, жити, рахуватися. Ось і ваші малюки, навіть ще не народившись, вже були разом. Вони дуже рано починають розуміти, що таке «ми», а ось осмислення поняття «я» приходить до них набагато пізніше, ніж до інших дітей.
Як же розвивати у двійнят цю саму індивідуальність? Як і заохочувати будь-які її прояви у дитини. Хоче малюк грати іграш-кою, не такий, як грає брат? Молодець. Хоче одягнутися інакше? Добре. І ваше батьківське увага повинна розподілятися між дітьми, тобто не завжди ви повинні приділяти час обом дітям одночасно. Наприклад, сьогодні мама гуляє з Мішею, а тато - з Петром. Увечері тато читає Міші, а я співаю колискову Петі. Найчастіше в сім'ях перед ро-уря стоїть завдання емоційно зблизити дітей, зробити їх ставлення-ня більш теплими. А в сім'ях, де ростуть близнюки, завдання часто б-кість інший - необхідно виховувати дітей в любові один до одного, але при цьому так, щоб не втрачалася їх індивідуальність.
Важлива чіткість і послідовність батьківської позиції. Ви повинні розуміти, що можете виділяти окремі якості, кото-які відрізняють дітей один від одного, але ці якості не повинні бути нега-тивними. Скажімо, Миша у нас - шустрик, а ось Петя - старанний, але ніяк не «копуха». Тобто, підкреслюючи відмінності дітей, ви повинні знаходити в них позитивні, а не негативні риси.