Як правильно стати банкрутом, юридичний блог

Неспроможність громадянина полягає в тому, що він не здатний в повному обсязі задовольнити вимоги кредиторів за грошовими зобов'язаннями та (або) виконати обов'язок по сплаті обов'язкових платежів.







Для громадянина, який не займається підприємницькою діяльністю (не зареєстрований в якості індивідуального підприємця без утворення юридичної особи - ІПБОЮЛ) грошові зобов'язання можуть виникнути при здійсненні різного роду угод, які спрямовані на задоволення його особистих або сімейних потреб. Так само грошові зобов'язання можуть виникнути внаслідок заподіяння шкоди іншій особі (шкоди життю, здоров'ю, майну), внаслідок порушення обов'язку сплати аліментів, у разі невиконання обов'язків по сплаті податків тощо.

Відповідно до Закону громадянин не тільки оголошується банкрутом, а й зобов'язується відшкодувати всі збитки, завдані порушенням закону.

У зв'язку з тим, що відповідно до норм цивільного Законодавства громадянин - приватний підприємець (ІПБОЮЛ) відповідає за свої борги усім своїм особистим майном, такий громадянин також може бути визнаний банкрутом. Заява про визнання громадянина-підприємця банкрутом подається до арбітражного суду. Така заява може бути подана як самим громадянином, так і кредитором, а також уповноваженим органом (податковою інспекцією).

Кредитори, що мають до громадянина вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної життю або здоров'ю, про стягнення аліментів, а також вимоги, нерозривно пов'язані з особистістю кредиторів, не має права пред'являти до суду заяву про визнання громадянина-підприємця банкрутом, так як їх вимоги мають пріоритет перед іншими майновими претензіями до громадянина-боржника і повинні бути задоволені в першу чергу. Зазначені вимоги пред'являються при застосуванні процедур банкрутства, коли вони вже ініційовані, також зазначені вимоги, не заявлені при застосуванні процедур банкрутства, зберігають силу після завершення процедур банкрутства громадянина.

Громадянин-боржник подає заяву про визнання себе банкрутом, грунтується на його суб'єктивному припущенні про наявність всіх обставин, які завадять йому виконати грошові зобов'язання. До заяви громадянина може бути прикладений план погашення боргів. Копія зазначеного плану направляються всім кредиторам і іншим особам, які беруть участь у справі про банкрутство.

План погашення боргів повинен включати в себе:
- термін його здійснення;
- розміри сум, щомісячно залишаються боржнику і членам його сім'ї для забезпечення їх життєдіяльності;
- розміри сум, які передбачається щомісяця направляти на погашення вимог кредиторів.

План погашення боргів може бути змінений арбітражним судом за клопотанням зацікавлених осіб. Зокрема, може бути змінений термін погашення боргів, змінені розміри сум, щомісячно залишаються боржнику і членам його сім'ї для забезпечення їх життєдіяльності.

Якщо в результаті виконання боржником плану погашення боргів вимоги кредиторів погашені в повному обсязі, провадження у справі про банкрутство підлягає припиненню.

У конкурсну масу не включається майно громадянина, на яке відповідно до цивільного процесуального законодавства не може бути звернено стягнення. Перелік майна громадянина, яке виключається з конкурсної, затверджується арбітражним судом. Відповідно до ст.446 Цивільного процесуального Кодексу України до числа майна громадянина, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами, відноситься:
- житлове приміщення (його частини), якщо для громадянина-боржника і членів його сім'ї, які спільно проживають в належить приміщенні, воно є єдиним придатним для постійного проживання приміщенням;






- земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, зазначені вище, а також земельні ділянки, використання яких не пов'язано із здійсненням громадянином-боржником підприємницької діяльності;
- предмети звичайної домашньої обстановки та вжитку, речі індивідуального користування (одяг, взуття та ін.), За винятком коштовностей та інших предметів розкоші;
- майно, необхідне для професійних занять громадянина-боржника, за винятком предметів, вартість яких перевищує сто встановлених федеральним законом МРОТ;
- племінний, молочна і робоча худоба, олені, кролики, птиця, бджоли, використовувані для цілей, не пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності, а також господарські будівлі та споруди, корми, необхідні для їх утримання;
- насіння, необхідні для чергового посіву;
- продукти харчування і гроші на загальну суму не менше трикратної встановленої величини прожиткового мінімуму самого громадянина-боржника, осіб, які перебувають на його утриманні, а в разі їх непрацездатності - шестиразовий встановленої величини прожиткового мінімуму на кожного із зазначених осіб;
- паливо, необхідне сім'ї громадянина-боржника для приготування своєї щоденної їжі та опалення протягом опалювального сезону свого житлового приміщення;
- транспортні засоби та інше необхідне громадянину-боржнику у зв'язку з його інвалідністю майно;
- призи, державні нагороди, почесні та пам'ятні знаки, якими нагороджений громадянин-боржник.

З конкурсної маси може бути виключено і інше майно.

Угоди громадянина, пов'язані з відчуженням або передачею іншим способом майна громадянина зацікавленим особам, вчинені громадянином протягом року, що передує порушенню арбітражним судом провадження у справі про банкрутство, є нікчемними. До таких угод, зокрема, відносяться операції з відчуження майна та угоди, за якими майно передається іншим способом (наприклад, за договором довірчого управління майном або за договором застави). Відповідно до ст.168 Цивільного Кодексу України угода, яка відповідає вимогам закону або інших правових актів, незначна, якщо закон не встановлює, що така угода оспоріма, або не передбачає інших наслідків порушення.

Відповідно до ч.2 ст.17 ЦК України при недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій все одержане за угодою, а в разі неможливості повернути отримане в натурі (в тому числі тоді, коли отримане виражається в користуванні майном, виконаній роботі чи наданій послузі) відшкодувати його вартість у грошах - якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

На вимогу кредитора арбітражний суд застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину у вигляді повернення майна громадянина, яке є предметом угоди, до складу майна громадянина. У разі, коли неможливо повернути безпосередньо боржникові відчужене майно, то стягнення звертається на відповідне майно, що перебуває у зацікавлених осіб (наприклад, передане боржником третій особі як предмет застави).

З моменту прийняття арбітражним судом рішення про визнання громадянина-підприємця банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури наступають наступні наслідки:
- терміни виконання зобов'язань громадянина вважаються настали;
- припиняється нарахування неустойок (штрафів, пені), відсотків та інших фінансових санкцій за всіма зобов'язаннями громадянина;
- припиняється стягнення з громадянина за всіма виконавчими документами, за винятком виконавчих документів за вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної життю або здоров'ю, а також за вимогами про стягнення аліментів.

Рішення про визнання громадянина-підприємця банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури арбітражний суд направляє всім відомим кредиторам із зазначенням строку пред'явлення кредиторами вимог, який не може перевищувати два місяці. Кредитори зобов'язані своєчасно заявити про свої вимоги, звернувшись до арбітражного суду з вимогою про включення до реєстру вимог кредиторів. У разі їх Незвернення за умови належного повідомлення, вони втрачають право заявити свої вимоги в подальшому. Зазначене правило не поширюється на вимоги кредиторів, які мають до громадянина вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної життю або здоров'ю, про стягнення аліментів, а також вимоги, нерозривно пов'язані з особистістю кредиторів. Якщо кредитор не був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи про банкрутство, він також не втрачає права на звернення до суду.

Наслідки повторного банкрутства встановлено ст.213 ФЗ «Про неспроможність (банкрутство)».

Громадянин, визнаний судом банкрутом, не може протягом п'яти років подати заяву про ініціювання процедури банкрутства щодо самого себе. Якщо по відношенню до громадянина, визнаного арбітражним судом банкрутом, подано заяву про визнання його банкрутом на підставі заяви кредиторів, уповноваженого органу з виплати обов'язкових платежів протягом п'яти років після завершення розрахунків з кредиторами такий громадянин не звільняється від подальшого виконання вимог кредиторів.

Поділитися посиланням:







Схожі статті