Згідно з даними статистики в Україні щомісяця проводиться близько 4 500 обшуків. Таким чином, кількість громадян, які стикаються з цією процедурою, є значним. Оскільки під час обшуку, як правило, правоохоронці вилучають речі, документи та інше майно, дуже часто виникає питання як власнику їх повернути. В умовах реалій роботи правоохоронної системи в Україні часто правоохоронні органи допускають порушення вимог чинного законодавства, зокрема, вилучають речі або документи, які не мають відношення до здійснюваному кримінального провадження.
Перш за все, необхідно нагадати, що обшук може бути проведений тільки з дозволу суду на підставі відповідного судового рішення. Винятком з цього правила є випадки, коли має місце добровільна згода особи, яка володіє приміщенням, де мають намір провести це слідча дія, або має місце невідкладна ситуація, пов'язана із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину.
Які речі, предмети, документи, майно можуть вилучити під час обшуку?
Будь-який матеріальний об'єкт теоретично може бути, наприклад, знаряддям вчинення злочину, зберегти на собі його сліди або містити інші відомості, які можуть бути використані як докази, або ж бути здобутим в результаті вчинення злочину, а отже - може бути вилучений за результатами обшуку.
Разом з тим, відповідно до вимог законодавства вилученню підлягають не будь-які речі або документи на розсуд слідчого, а тільки ті, які мають значення для досудового розслідування. Також, під час обшуку незалежно від їх ставлення до конкретного розслідування підлягають вилученню виявлені предмети, які зберігаються незаконно, - наркотичні засоби, психотропні речовини, боєприпаси і т.п.
Типи вилученого майна та шляхи його повернення
Вилучене майно, якщо відкинути наркотичні засоби і т.п. можна умовно розділити на два типи:
2. речі і документи, щодо яких у визначенні не надано прямий дозвіл на відшукання та вилучення, проте мають значення для розслідування.
Перший тип майна фактично вважається речовими доказами і може зберігатися в державних органах до завершення кримінального провадження, тобто до прийняття остаточного рішення у справі (закриття кримінального провадження або винесення вироку суду). Цей термін, як правило, досить тривалий.
Згідно ч.9 ст.100, ст.374 КПК України в разі закриття кримінального провадження на стадії розслідування питання про долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду за клопотанням слідчого або прокурора, а на стадії судового розгляду - судом, при цьому такі докази і документи повинні зберігатися до вступу остаточного судового рішення в законну силу (тобто до закінчення терміну на апеляційне оскарження або до завершення процедури такого оскарження, якщо воно мало місце).
Питання зберігання речових доказів та документів регулюється ст.100 КПК України. яка передбачає окремі випадки, коли таке майно може бути повернуто власнику до завершення кримінального провадження. Зокрема, згідно з ч.1 ст.100 КПК України речовий доказ, який було вилучено правоохоронцями, має бути якомога швидше повернуто власнику. Згідно ч.3 ст.100 КПК України документ повинен зберігатися протягом всього часу кримінального провадження, однак за клопотанням власника документа слідчий, прокурор, суд можуть видати копії цього документа, а при необхідності і його оригінал, долучивши замість них до кримінального провадження завірені копії . Згідно п.1 ч.6 ст.100 КПК України деякі види речових доказів також можуть повертатися власнику (законному власнику) або передаватися йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження.
Таким чином, в залежності від конкретних обставин існує можливість звернутися з клопотанням про повернення вилучених речей або документів до слідчого (прокурора), відповідним чином обґрунтувавши своє прохання. Однак рішення цього питання повністю залежить від розсуду правоохоронців (законом для них встановлена не обов'язок, а право повернути таке майно до закінчення провадження).
Другий тип майна (щодо якої в постанові не надано прямого дозволу на відшукання) відповідно до ч.7 ст.236 КПК України вважається тимчасово вилученим майном. Ця норма дуже важлива.
По-перше, слід звернути увагу на те, що відповідно до абз.2 ч.2 ст.168 КПК України тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється тільки в випадку, якщо вони прямо вказані в ухвалі суду про дозвіл на проведення обшуку, тобто вони не можуть бути вилучені без прямого попереднього дозволу суду.
По-друге, тимчасово вилучене майно протягом короткого проміжку часу має бути або заарештовано судом (слідчим суддею), або повернуто власнику. Так, згідно з ч.5 ст.171 КПК України слідчий або прокурор повинен не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна звернутися до суду з клопотанням про накладення арешту на таке майно, інакше воно повинно бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. А відповідно до ч.6 ст.173 КПК України якщо суд протягом 72 годин з дня надходження зазначеного клопотання не прийме рішення про арешт, таке майно також підлягає поверненню.
Якщо зазначені вимоги закону не виконані і таке майно не повернуто, його власник згідно п.1 ч.1 ст.303 КПК України має право оскаржити в судовому порядку бездіяльність слідчого або прокурора, яке полягає в неповерненні тимчасово вилученого майна. За результатами розгляду такої скарги, слідчий суддя може зобов'язати слідчого або прокурора повернути тимчасово вилучене майно, яке протиправно утримується.
Іноді ефективним рішенням може бути і письмово звернутися до слідчого, прокурора або керівнику органу досудового розслідування з вимогою повернути тимчасово вилучене майно. Однак, з огляду на, що скарга в суд на бездіяльність повинна бути подана протягом 10 днів з моменту його вчинення, важливо не пропустити цей термін оскарження, очікуючи відповіді на звернення.
Скасування арешту вилученого під час обшуку майна
Якщо ж арешт на тимчасово вилучене під час обшуку майно було накладено судом (слідчим суддею), то його скасування може бути здійснено в такому порядку.
1) шляхом подання клопотання про скасування арешту слідчого судді (суду) власником або власником майна, який не був присутній під час розгляду питання про арешт майна (абз.1 ч.1 ст.174 КПК України);
2) шляхом подання клопотання про скасування арешту слідчого судді (суду) власником або власником майна, якщо він доведе, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала необхідність або арешт накладено необґрунтовано (п. 2 ч.1 ст.174 КПК України).
Потрібно звернути увагу, що зазначені клопотання можуть подаватися не тільки власником майна (особою, якій воно належить), а й законним власником (наприклад, особою, яка орендує майно). Також, слід мати на увазі, що законом не встановлено заборони щодо неодноразового звернення із зазначеними клопотаннями.
У разі, якщо в знятті арешту за клопотаннями буде відмовлено, то відповідне питання буде розглядатися вже по завершенню кримінального провадження одночасно з його закриттям або винесенням вироку. Так, згідно з чч.3,4 ст.174 КПК України прокурор одночасно з винесенням постанови про закриття кримінального провадження скасовує арешт майна, якщо воно не підлягає спеціальній конфіскації; суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна (скасовує, зокрема, в разі виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у вигляді конфіскації майна та / або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові).
Бувають випадки, коли питання про долю арештованого майна всупереч вимогам закону не дозволяється судом при прийнятті остаточного рішення в кримінальному провадженні. Однак, існує механізм ініціювання розгляду цього питання судом вже після винесення вироку.
Згідно п.14 ч.1 ст.537, п.4 ч.2 ст.539 КПК України під час виконання вироку суду, який його ухвалив, має право вирішувати будь-які питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку. Згідно ч.1 ст.539 КПК України будь-які особи мають право звертатися до суду з клопотаннями про вирішення питань, пов'язаних з виконанням вироку і безпосередньо стосуються їх прав, обов'язків чи законних інтересів.
Таким чином, в разі, якщо суд, незважаючи на наявні для цього підстави, «забув» прийняти рішення про зняття арешту з майна, існує можливість звернутися до нього з відповідним клопотанням вже після постановлення вироку.