У слові "дивовижний" можна допустити кілька помилок, написавши замість двох правильних букв І букви Е, а також "забути" про другу букву Н, вийде зовсім неправильно написане слово "дековений".
Приступаємо до перевірки кожного спірного моменту, для цього розберемо слово "дивовижний" за складом:
- "-діковін-" - корінь (дивина, дивина)
- "-н" - суфікс
- "-ий" - закінчення
- "Діковінн-" - основа слова
Після такого розбору зрозуміло чому в слові дві літери Н - одна в корені, інша в суфіксі. На жаль, не можна підібрати однокореневі перевірочні слова для букв І, написання їх необхідно запам'ятати, або скористатися орфографічним словником.
система вибрала цю відповідь найкращим
Слово Дивовижний виявляється прикметником чоловічого роду з закінченням -ий: Діковінинй-Дивовижна
Наголос в ньому падає на другий склад: дивовижні.
Коренем слова виявляється морфема ДІКОВІН-: Дивина-Дивина.
Звернемо увагу, що в цьому корені є дві ненаголошені голосні І, а саме слово можна помилково написати як дЕковЕНий.
Перевірити першу голосну І в корені ми не можемо, її написання слід запам'ятати, та й друга голосна І не перевіряється. Втім, можна зустріти твердження, що слово це походить від слова Дикий і тоді цим словом ми перевіряємо першу голосну, а суфікс СТОДОЛА пишеться по однаковості суфіксів - Овен не суфікс, а баранчик.
Здвоєні НН в слові виходять від складання згодної Н в корені (суфікс іменника) і суфікса прикметника Н.
У таких словах як "дивина", написання третьої голосної "І" або "Е", так як перші дві голосні "І" та "О" не викликають сумніву в написанні, - можна поставивши слово, прикметник "дивовижний", в форму іменника - "дивина".
- "Ух, яка дивина, аж дух захоплює" (Мельников-Печерський).
Правопис подвійного "н" потрібно просто запам'ятати, та й по іншому не сказати, так як в корені вже є одна "н", плюс суфікс "н". Хай щастить.