Неодмінним атрибутом нашого проживання є оплата житла і комунальних послуг. Здавалося б, все дуже просто: живеш - плати! Однак платять не всі проживають, в зв'язку з чим виникає чимало суперечок і з'ясувань: хто правий, а хто винен? Як слід чинити при подібному "розборі польотів"? Про це і поговоримо.
Боржник може використовувати в суді докази ненавмисної несплати
Перш за все, варто сказати, що заборгованість може виникнути не тільки в осіб, умисно ухиляються від оплати комунальних послуг, але у тих, хто справно виконує свої зобов'язання. Але, почнемо з перших.
Підставою для здійснення оплати є платіжна вимога, що надається мешканцям не пізніше 1 числа місяця, наступного за прожитим місяцем, якщо інше не обумовлено в договорі між жителем і особою, яка надала житло.
"Працювати" з порушником, тобто боржником повинні в такій послідовності.
По-перше, офіційно довести до відома боржника про наявний борг і запропонувати йому в терміновому порядку сплатити заборгованість. Подібне повідомлення проводиться в письмовій формі рекомендованим листом з повідомленням, тобто одержувач зобов'язаний розписатися в отриманні листи.
У разі неявки відповідача в призначений термін без поважної причини суд виносить рішення заочно. За невиконанням відповідачем вимог судового рішення в певний період слід прихід судового пристава, що має право накласти стягнення на рухоме і нерухоме майно позивача, а також на його дохід: заробітну плату, пенсію, стипендію. Майно боржника може бути описано і примусово розпродано на торгах. У винятковому випадку стягнення звертається на займане житло, тобто злісного неплатника просто виселяють, надаючи йому житло у вигляді гуртожитку (по нормі 6 кв. М площі на одну людину) якщо він є наймачем муніципального приміщення або позбавляють право власності з наданням іншого житла або без цього, якщо він є власником. Залишок суми після погашення заборгованості та витрат судових приставів (7% від стягуваної суми), а також інших судових витрат повертаються колишньому власнику.
На жаль, крайні заходи (виселення або позбавлення права власності) перестають бути чимось рідкісним, унікальним. Практика судових рішень свідчить про різні причини такого повороту подій, тобто далеко не завжди справа пов'язана з незаможними громадянами. Досить часто мешканці просто не бажають платити, не можуть розібратися з співвласниками: хто скільки платить і ін.
Існують і інші причини. Наприклад, тривала відсутність мешканця через хворобу, відрядження тощо. В результаті він не користується водою, теплом, електрикою, газом, каналізацією, ліфтом, радіоточкою і телевізійною антеною, а також не викидає сміття. Доказом його відсутності можуть бути санаторні путівки, відрядні листи, проїзні квитки і інші рівноцінні офіційно оформлені папери, із зазначенням ПІБ, паспортних даних та часу їх дії. Точно також боржник може не з'явитися на судове засідання по одній з перерахованих вище причин, а також через хворобу. У цьому випадку йому також слід надати суду виправдувальний документ. При цьому не слід забувати, що факт відсутності мешканця в квартирі не є підставою для ухилення від оплати займаної ним житлової площі. До речі витратні ресурси, наприклад, електрику оплачується по лічильнику; що стосується води, то власник може також користуватися лічильником (якщо він не встановлений, власник має право встановити у себе такий прилад).
У будь-якому випадку боржник має право використовувати в суді (і в інших випадках і інших установах) докази його ненавмисної несплати. Тобто він також як і позивач має можливість захищати свої права та інтереси: відкидати наведені проти нього докази і пред'являти свої, заявляти клопотання та ін. Хоча, в більшості випадків в осіб, які порушують режим оплати через незнання або в зв'язку зі своєю відсутністю в приміщенні протягом тривалого терміну, справа до суду не доходить, при першому надійшов сигнал вони або оплачують заборгованість, або відразу ж починають розбиратися з котрі вступили вимогою.
Насправді відстоювати свою позицію в суді, навіть при 100% -й впевненості у власній правоті, справа вкрай нелегке. Особливо, якщо відповідач регулярно не практикується в практиці судових розглядів або суперечках, які потребують юридичних знань. Правильніше за все скористатися послугами адвоката, що спеціалізується на подібних "розборках".
Але, в будь-якому випадку, відповідач повинен пам'ятати, що суду необхідно пред'являти все, навіть найочевидніші докази правомірності своїх вчинків. Також ні в кому разі не можна ігнорувати відвідування суду під час судового розгляду. Рішення може бути прийняте і за відсутності відповідача, причому абсолютно не в його користь.
При судовому засіданні відповідач повинен продумати стратегію свого захисту. Для цього, перш за все, слід уважно ознайомитися з позовними вимогами. Варто звернути увагу на позивача і правомірність його позову.
Можливо, в даний момент РЕУ вже стало ДЕЗом і позов неправомірне. Далі слід уточнити розмір заборгованості - в нього могла закрастися умисна або випадкова помилка. Тут впливають терміни введення нових тарифів, склад сім'ї, пільги тощо. Відповідач має право, при розгляді позовної вимоги, попросити суд перевірити правильність зазначених позивачем тарифів з метою прийняття остаточного рішення, заснованого на діючих в конкретний момент часу тарифах (щоб запобігти судовій помилку) . Важливо й уточнити термін позовної давності, який розраховується з моменту повідомлення відповідача про його заборгованості і закінчується через 3 років з цього моменту. Після закінчення трирічного терміну звинувачення або позов втрачають свою силу. Однак тягнути судову тяжбу протягом 3 років виходить далеко не у всіх!
З введенням приватної власності на житло російське законодавство стало жорсткіше ставитися до неплатників, тому кожному мешканцеві доводиться уважніше ставитися до оплати свого житла і одержуваних послуг. А в разі утворення неправомірної заборгованості надати суду документи, що підтверджують це порушення.