Голова СВК «Остромечеве» Олексій Скакун, мабуть, найвідоміший в нашій країні господарник, який віддав багато років роботи агропромислового комплексу. Досягнення очолюваного ним кооперативу знаходяться на рівні високорозвинених європейських господарств, а по деяких позиціях і перевершують їх. Думка такого керівника про те, як відродити білоруське село, важко переоцінити.
- Олексій Степанович, як, по-вашому, треба облаштовувати білоруське село?
- Відповідь проста і ясний - треба працювати. Але не за дідівським принципом - бери більше, кидай далі, а грамотно, взявши в союзники науку і творчість.
- В минулому році мені довелося бути в Німеччині. Під Бременом на автозаправці один фермер назвав відміну білоруського та німецького сільського господарства. На його думку, ми плануємо свої показники від досягнутого, а там що Бог дасть. Вони ж планують отримати стільки зерна, картоплі, овочів, молока, м'яса і т.д. скільки їм треба. І отримують продукцію відповідно до поставленої задачі, які не киваючи ні на Бога, ні на погоду.
- По суті, він говорив про добре прорахованому науковому прогнозуванні. Цим і в Білорусі займаються впритул. Недарма ж слово «план», вибачте за тавтологію, у нас відійшло на задній план і з'явився термін «прогнозний показник».
- Термін з'явився, а ефективність сільського господарства як і раніше на порядок нижче, ніж в Західній Європі. Тим часом і Президент, і уряд ставлять завдання впритул наблизити його до західноєвропейського рівня.
- І правильно ставлять. Пам'ятайте, як великий англійський драматург говорив: «Я хотів стати Богом - став Шекспіром». Якщо ми візьмемо за зразок сусідню Литву, то і опинимося знову в середині ХХ століття.
- Мета метою, Олексій Степанович, але непогано б проаналізувати причини, які заважають руху вперед.
- Я насмілюся стверджувати, що непогано знаю проблеми нашого села, багато разів бував за кордоном, знайомився з тамтешнім досвідом. І прийшов до висновку: родючість здебільшого білоруських земель в порівнянні з німецькими, голландськими, французькими низька, а витратність нашого виробництва катастрофічно висока. Тому вітчизняна сільгосппродукція не може конкурувати, за невеликим винятком, з західної за якістю, прибутковості, стабільності поставок. Сильно впливають на ці показники природні фактори. Одним словом, Білорусь - зона ризикованого землеробства.
У нас поки переважає екстенсивне ведення господарства на всіх орних площах. Воно, за моїми даними, вимагає в 3-6 разів більше витрат ресурсів при виробництві продовольства на 1 особу. Отже, сьогодні всі сили треба кинути на інтенсифікацію.
- Що ж цьому перешкоджає?
- Я згоден з вченими, які вважають: скорочення споживання мінеральних добрив, недолік палива, відсутність належної кількості фінансів - основні перешкоди в підвищенні продуктивності землеробства і тваринництва.
- Але тих же мінеральних добрив, крім фосфорних, в республіці вистачає ...
- Так-то воно так, але мінеральні добрива досить дороге задоволення. Закупити їх в достатньому обсязі може не кожне господарство.
- Наведу приклад. Німеччина, яку ми згадали, забезпечує 84-мільйонне населення на орних площах, розмір яких в розрахунку на людину в 3-4 рази нижче, ніж у нас. Середня врожайність зернових там становить стабільно 70-73 центнера на круг, на кожен гектар вноситься 220-250 кілограмів натрію, фосфору і калію в діючій речовині.
Англія, що має менше, ніж в Білорусі, ріллі (5,9 млн. Га), забезпечує 60-мільйонне населення зерном на 100 відсотків та ще кожен рік експортує 2 мільйони тонн зерна. Там на людину припадає в 6,5 рази ріллі менше, ніж у нас.
Ще кілька цифр хочу привести по цих країнах, щоб наші сільгоспмашинобудівники зрозуміли, куди треба рухатися, реалізуючи програму «Енергозбереження». Виробництво сільськогосподарської сировини для продовольства в Англії досягається при витратах палива 24 кілограми на людину, в Німеччині - 52, в Білорусі - 150 кілограмів.
Голландія по території менше Мінщини. Вона завалює своє 15-мільйонне населення якісною продукцією та ще поставляє на світовий ринок 2,4 млн. Тонн м'яса в забійній вазі.
- А як у нас йдуть справи з ресурсами?
- З моєї точки зору, дефіциту ресурсів в цілому для села немає. Вся справа в різному ступені ефективності виробництва. Ми не можемо поки забезпечувати ними в обсязі нормативних вимог всю площу сільськогосподарських земель. А без цього розраховувати на максимальну врожайність важко. Але вихід є. Необхідно і в цілому по країні, і в кожному окремому господарстві привести у відповідність до потреб республіки, її регіонів (якщо говорити про сільськогосподарську продукцію) науково обґрунтовані нормативні обсяги споживання ресурсів (техніки, палива, добрив, засобів захисту рослин тощо) і посівні площі сільгоспкультур.
Іншими словами, потрібно системна концентрація виробництва і збільшення врожайності.
- Олексій Степанович, але, якщо судити по довідці Мінсільгосппроду, така робота вже ведеться. Виділено кілька зон спеціалізації: в північній частині Білорусі буде розвиватися система зернотравяной і льнокормового напрямки, інтенсивне молочно-м'ясне скотарство; в центральній частині - зернопропашной система, виробництво льону і цукрового буряка, кормовиробництво; в південній - зернокормовая виробництво за рахунок вирощування кукурудзи і однорічних бобових трав; в Поліссі намічено обробіток переважно багаторічних трав, організація виробництва продукції тваринництва за рахунок спеціалізованих м'ясних порід худоби ...
- А чи не намітилася чи в СПК тенденція до згортання особистого підсобного господарства?
- Намітилася. І ми до цього ставимося з розумінням. Не можна людям працювати мало не цілодобово. Ніде в цивілізованих країнах я цього не бачив. Отже, праця повинна оплачуватися так, щоб людина могла дозволити собі купити все, чого потребує. Така наша політика.