Малюнки Олександра Шахгелдян
Галина Александрова Як Кузька домовят помирив
Глава 1. Як домовята заблукали
В хаті розписного, ошатною, візерункової, в селі над Швидкої річкою жив-поживати маленький домовичок Кузька. Молодий він ще був - і семи століть не виповнилося, а у будинкових це все одно, як для людей сказати, що сьомий рік йде.
Але хоч і молодий домовичок, але ось справу свою знав: господарям допомагав, за порядком стежив.
Одного разу раннім-рано зимовим ранком, коли люди ще міцно спали, прокинувся домовичок Кузька, як завжди, ще до всіх. Вилежуватися не став, бадьоро і весело схопився. Наче й не мела за вікном завірюха-пурга невгамовна.
Виліз Кузька з-під грубки, в хаті господарює, поки ніхто його не бачить. Горщики, сковорідки та чавунці домовичок швиденько вишкріб, порядок навів, та пил підмів.
Тут баба Настасья прокинулася, заворушилася, зараз піч розпалювати стане.
А Кузька вже в стайні порядок наводить - вчора пізно вночі господар з міста приїхав. Домовичка і тут треба за всім простежити, конячок почистити, нагодувати. А потім можна і гриву їм розчесати, в косички заплести - улюблене заняття будинкових.
Підійшов Кузька насамперед до воза, раптом чує - щось в сіні шарудить.
- Ніяк знову миша? - подумав вголос домовичок, звертаючись до стоїть поруч кобилці. - А-а-а-й! Вона ж краще зерно у вас погриз, лоша маленького налякає. Непорядок!
Але тут серед сіна виникла чиясь кудлата Головенка і блискучі чорні очі. Слідом за головою з'явився і весь домовичок в яскравій сорочці.
- Белебёня! - заволав Кузька радісно.
Брат дорогою з рідної села, один-товариш у всіх бешкетних витівках та іграх завітав! Як тут домовичка не зраділи. Стрибає Кузька, скаче, лапотках притоптує, руками прихлопувати.
Заспокоївся трохи Кузька, та поспішив доброго гостя в хату вести, до себе під грубку в червоний кут саджати, стравами-частуваннями з учорашнього дня залишилися балувати.
Поїв Белебеня щі та кашу, закусив пирогами, що бабка Настасья вже спекти встигла, та почав новини розповідати - з народження він балакучий був, ні хвилину не мовчить, все чогось торохтить.
- У нашій-то селі, Кузька, все про тебе нудьгують, часто згадують, привіти передають. Особливо дід Палила, а також Сюр, Вуколочка, Афонька, Адонька, Сосіпатрік.
Кузька слухає, гостю не натішиться. А Белебеня вже торохтить про те, що його в кузькину село привело, далеко так занесло.
- Наші-то все кланяються тебе, Кузька, звуть на новосілля, дуже просять просимо.
- Хто ж у нас тепер переселяється, в нову хату перебирається?
- Вуколочка! - поважно вимовив Белебеня.
Кузька знову застрибав від радості. Велика подія для будинкових, коли хтось в новий будинок відселяється. Дорослішає, значить, своїм господарством жити починає.
Але через кілька хвилин засумував домовичок:
- Та як же я, - Кузька навіть розгубився, - господарство своє кину? А потім зима, дістатися до нашої села нелегко. Ти-то сам як тут опинився? - схаменувся Кузька.
- Нам горобець Серишев розповів, що з твого села в місто хтось приїхав. А від нашого села до міста недалеко. Ось я і дістався потихеньку.
Але раптом Кузька згадав, що поруч в хаті господар коней збирати буде, в сусіднє село за зерном їде. А вже від неї до кузькіну - рукою подати.
Кузька в дорогу миттю зібрався - одягся тепліше, підперезався, ось і готовий. І скринька свій заповітний, чарівний взяв - авось згодиться, та пирога шматок, щоб в дорозі поїсти.
Видерлися домовята в сани, та в сіні від холоду сховалися. Нічого їм тепер не страшно - тільки червоні носішкі стирчать, та чорні намистинки-очі визирають.
Чи не знали домовята, що господар передумав і поїхав за зерном зовсім в інше село.
Чи довго їхали, Кузька з Белебеней самі не зрозуміли. Тільки прокинулися вони, а сани в'їжджають в незнайому село, їдуть до великого міцному будинку. Домовята тихенько зіскочили, та в будинок і забігли. Озирнувся Кузька - хата велика, а брудна яка! Мабуть, не стежить за нею домовик, господарям не допомагає.
Вирушили в першу чергу змерзлі домовята за грубку - замерзли в дорозі. А там домовичок сидить - маленький, лохматенькій, немитий, нечесаний, на гостей з цікавістю поглядає, очками поблискує.
Белебеня-базіка тут же вперед вискочив, з домовенком познайомився, про все взявся йому розповідати - куди та навіщо їдуть. І познайомитися встиг, дізнався, що будинкового звуть Літянь. А Кузька зігрівся і є захотів - шматок пирога, що вони з собою захопили, давно вже з'їдений.