Габарити значення не мають
Але робити нічого. Почала шукати собі в пару самотнього Діда Мороза.
Дзвоню в резиденцію Діда Мороза Анатолія Свєтлова. Він не став слухати про те, як сильно я хочу стати Снігуронькою, суворо запитав: «А як ви виглядаєте?»
- Я висока, струнка, блакитноока блондинка. і все це - правда!
- Мене не цікавить ваш колір волосся. А розмір одягу і взуття, щоб підібрати підходящу шубу і чобітки.
- Сорок шість і тридцять вісім, - з образою промямлила я.
- Чи піде. Будемо з вас Снігурки робити.
І тут мій Дід Мороз почав диктувати мені купу новорічних віршиків, які я повинна була вивчити вже до завтрашнього дня!
На ранок, кілька разів прорепетирувати перед дзеркалом, я вирушила на зустріч з Дідом.
«Будуть приставати - посміхайся»
Двері відчинив чоловік років 70. Невисокий, худенький. Зовсім не схожий на статного Діда Мороза з казок. Може, костюм все виправить.
«Келія» Анатолія Івановича теж не Лапландія, а звичайна двокімнатна сталінка. Навіть ялинки в будинку немає! Вибачте, якщо розвінчала чийсь міф про Дідуся Мороза.
- А колготки на тобі які? - шокував мене питанням Дідусь.
- Чорні, - напружилася я.
- Ні-і, не піде, Снігуронька повинна бути в білих!
Про це я і не подумала. Але, на мій подив, Анатолій Іванович понишпорив у шафі і вийняв звідти поношені колготки потрібного кольору. Слава богу, випрані. Чіплятися було колись, напнула що дали.
Працювати Снігуронькою належало на дорослому корпоративі в офісі. Анатолій Іванович пообіцяв, що люди там інтелігентні, всього чоловік двадцять, але про всяк випадок дав кілька рекомендацій. Я їх назвала кодексом Снігуроньки:
Наливатимуть, не пий!
Приставатимуть, посміхайся!
Весь час посміхайся!
І ми вирушили до клієнтів.
Заходимо в тісний коридорчик офісної будівлі.
- Ну нарешті-то з'явилися, - зустрічають нас напідпитку дядька. Ми спізнилися на півгодини. Навіть Дідові Морозу доводиться стирчати в пробках.
Починаю читати визубрений віршики. Витріщаються з жахом. Пішли водити хоровод.
- А що це у тебе ручки такі холодні? Мабуть, відігріти нікому, - стискає в хороводі мою руку жвавий хлопчина з пітними долонями і вихлопом перегару. Звуть його Саша.
- Я ж Снігуронька, мені належить бути холодною, - посміхаюся у весь рот. Саша не відстає. Огортає його полювання чайником по маківці, а можна - підведу Діда Мороза і людям свято зіпсую. Поспи, моє почуття власної гідності, всього хвилин п'ятнадцять посміхатися залишилося.
Саша не вгамовувався. Почав підсовувати спиртне. Нешкідливі відмовки «На роботі не п'ю» дратували його.
- Ну і дура, - несподівано видав Саша на чергову відмову випити і вискочив на вулицю, грюкнувши дверима. Слава богу, Анатолій Іванович не помітив, інакше мені б потрапило за те, що образила клієнта.
Через п'ять хвилин Саша повернувся. Окинувши мене п'яним поглядом, почав обіймати даму в червоній блузі. Я зітхнула з полегшенням.
Загалом, за проплачені півгодини роботи нам з Дідом все-таки вдалося розвеселити натовп. Кислі обличчя вже посміхалися і горланили «В лесу родилась елочка». Побажавши щастя, ми шаснули за двері. Попереду чекали наступні клієнти.
«Снігуронька, давай стриптиз!»
Як тільки я увійшла всередину будівлі, тут же, в курилці, мене оточили п'ятеро нажертися мужиків. Вони і стояти-то толком не могли, зате рученята розпускали дуже спритно.
- Ой, Снігуронька, а стриптиз нам покажеш? - повинно бути, моя робоча посмішка і коротка шубка подіяли на них як запрошення. Громадянин в шкіряному жилеті міцно стиснув моє зап'ястя і почав підпихати до мого обличчя свою щетинисту щоку, вимагаючи, щоб я її поцілувала. Кричати було безглуздо - музика довбала так, що за стіною не почули б і офіцерський хор. На щастя, в двері увійшов Анатолій Іванович.
- Ой, Дід Мороз, - радісно заверещала я. П'яні оглянули його злісними поглядами, але розступилися.
Я схопила Анатолія Івановича за руку, потягла в фойє і зажадала розрахунок. Вирішила, що екстриму мені вистачить. Мені видали зароблені п'ятсот рублів. У маленькій підсобці швидко скинула з себе вбрання «крижаний внучки». Мій костюм живенько напинала на себе екстрено запрошена «дублерша» Ксюша. А я раділа, що відбулася так легко і що знаю тепер стільки віршиків-поздоровлень. Обов'язково їх на своєму корпоративі продекламують. Але тільки не в Снегуркіном облич!
Через кризу Снігурки знецінилися
Виявляється, в цьому році шабашити Снігуронькою вже не так прибутково, як ще два роки тому. Не повірите, фінансова криза вдарила по цій сезонної професії.
Бери участь у вікторині для дорослих: роздягни Снігуроньку!