Білка морозу не боїться. Її можна зустріти в лісі навіть коли дуже холодно. На відміну від багатьох звірів, що впадають на зиму в сплячку, білки не сплять всю зиму.
Звичайно, навіщо спати, коли навколо така краса! І лише в дні з особливо низькою температурою вони іноді залишаються в гнізді, сплять.
Для того, щоб вижити в сильні морози, білка повинна посилено харчуватися.
Звідки взимку білку брати їжу? Адже все навколо вкрите білою ковдрою і горіхів зовсім не видно. Про це білки повинні подбати восени. Вони збирають жолуді, горіхи ліщини і кедрові, гриби, ховають їх в дупла дерев, в траву і мох.
В осінні дні, з самого ранку білка біжить в кедровники і досить швидко повертається, несучи в зубах вже очищену від лусочок шишку. Добігши до затишного, на її думку місця, білка бере шишку в передні лапи, швидко виймає кілька горішків, кидає шишку і біжить зі своєю ношею в густий мох, за яким приймається повзати на животі, засовуючи горішки під мох. Іноді вона при цьому поправляє лапками розвалений в сторони мох і приховує сліди своєї роботи.
Білки заготовляють для себе і гриби, які сушать, розвішані на гілках або розклавши на пнях і повалених стовбурах дерев.
У сильні морози білка, відшукавши запаси, наїдається горішків або грибів і потім поспішає назад в своє тепле гніздечко або в дупло. Там вона спить, згорнувшись клубочком і сховавшись пухнастим хвостом.
Білка готується до зими не тільки роблячи запаси. Не забуває вона і поміняти літню шубу на зимову. Зимова шуба у білки сіра, і набагато тепліше, ніж літня.
Білка стриб в своє дупло -
У ньому і сухо і тепло.
Є запас горіхів, ягід,
Їх, часом, не з'їсти і за рік.
Підбір матеріалу: Ірис Ревю