Я студент, грошей зовсім немає. Так вийшло, що треба було їхати в сусіднє місто на поїзді. Ну я набрав собі водички з під крана в пляшку і купив дешеву булочку на ринку, їхати не довго, 7 годин. Ось лежу я на верхній полиці, жерти хочеться нестерпно. Я відчуваю, що зараз здохну з голоду, але булку я вже з'їв.
Зі мною їхала якась сімейка, і ось вони вирішили пожерти: дістали курку, напої - обжираються, а у мене течуть слюні. Тут глава сімейства звертається до мене: «Гей, студент, їсти, напевно, хочеться? Сідай, їж! ». Я, не вірячи своєму щастю, злазив з верхньої полиці, сідаю за стіл, як раптом він мені каже: «Ток почекай трохи, ми ща все своє зберемо і можеш приступати».
Зараз також читають
Читайте також
