При цитомегаловірус пацієнтам призначають ряд медичних препаратів з метою терапії, підвищення імунітету організму, надання антивірусного впливу. Одним з таких засобів, є Изопринозин, що випускається у вигляді таблеток. Для зручності споживача, пропонуються упаковки на 30 або 50 штук.
Дана лікарська форма, є похідною пурину. Він володіє найпотужнішими імуностимулюючі та противірусними властивостями. Крім цього, активізує вироблення лімфоцитів. Дуже часто, Изопринозин, використовують як додатковий засіб, в якості своєрідного «активатора» інших препаратів при цитомегаловірус.
Прийом ізопринозин при ЦМВ
При цитомегаловірус, препарат приймають після прийому їжі, запиваючи очищеної, негазованої водою в невеликій кількості. Для дорослої людини, щоденна доза становить 6 таблеток.
Для дітей, кількість ізопринозин при ЦМВ вираховується виходячи з ваги тіла. На кожні 5 кг необхідно вживати 0,5 таблетки щодня.
У разі тяжкої форми цитомегаловірусу можливе збільшення дози. При персональному узгодженні з лікарем, вона може становити до 4 гр для дорослої людини в день. Рекомендується розділяти зазначену дозу на 6 прийомів.
Як правило, при цитомегаловірус, терапію проводять курсами, що складаються з п'яти - десятиденного прийому, після якого, роблять тижневу перерву. Потім повторюють програму. Зазвичай, достатньо 3 курсів.
Нерідко, при ЦМВ, прийом ізопринозин використовують і як підтримуючу терапію. З цією метою засіб приймають у кількості 500 - 1000 мг в день протягом місяця.
Изопринозин має ряд істотних протипоказань. Зокрема, заборонено використовувати його в випадках:
сечокам'яної хвороби;
аритмії;
ниркової недостатності в хронічній формі;
подагри;
віку у хворого до 3 років;
Крім цього, можливе виникнення побічних реакцій у разі індивідуальної непереносимості готельних компонентів препарату. Тому, перед початком прийому ізопринозин при цитомегаловірус, рекомендується особисто проконсультуватися з лікарем.
Фахівці звертають увагу, що після проведення двотижневого курсу прийому препарату проти ЦМВ, необхідно провести медичне дослідження, на предмет вмісту сечової кислоти в сечі і крові.