Петро: Здрастуй, Іване! Давненько не бачилися. Заходи. Як ся маєш?
Іван: Так все добре, слава Богу.
Петро: Яким чином до нас?
Іван: Так ось на ринок ходив, телевізор продавав.
Іван: Так так. Похвалитися нічим, але і скаржитися нема на що.
Петро: А що так? Продешевив чи що?
Іван: Розумієш, продавати телевізор я не став, мені запропонували поміняти його на пральну машину. Я погодився. Тільки зібрався додому повертатися, як з'ясувалося, що машина така важка, що нести її в руках просто неможливо. Запропонували мені за неї велосипед. Я подумав - ось добре, додому швидко доберуся. Тільки від'їхав - ланцюг порвалася. Довелося повернутися. Полагодив велосипед, а тут мужик поруч кухонний комбайн продає. Думаю: що велосипед, куди мені на ньому їздити, а дружині все ж легше буде по господарству управлятися. Ну, я і помінявся. Але тут на виході з ринку побачив я жінку з п'ятьма дітьми, одягнені все бідно. Продає міксер. Їй-то міксер точно ні до чого, а от комбайн з такою юрбою потрібніший, ніж моїй дружині. Поміняв я комбайн на міксер, зайшов в найближчий магазин, щоб перевірити, а він не працює. Продавець подивився і запропонував мені замість міксера будильник електронний. Я полагодити міксер навряд чи б зміг, а будильник хороший, ходить точно - поміняв. Вийшов з магазину, дивлюся, а мій автобус пішов, наступний тільки через дві години. А є жах як хочеться. Повернувся я на ринок, продав будильник за 30 рублів і на ці гроші повечеряв в кафе.
Петро: Так. Ну і влип ж ти, друже! Дістанеться тобі тепер від дружини. Не хотів би я опинитися в твоїй шкурі.
Іван: Але ж могло б бути і гірше. Чи погано, чи добре я вчинив, дружина у мене добра, вона ні слова не дорікне мене.
Петро: Дивлюся я на тебе і дивуюся. Ти вже вибач, але я тобі не вірю. Про заклад б'юся, влетить тобі від дружини. Я тобі свого коня віддам, коли дружина тебе нізащо не дорікне! А якщо дорікне, то будеш мене тиждень спочивати!
Іван: Добрий вечір, господиня!
Марія: Здрастуй, дорогий! Слава Богу, ти повернувся живий і неушкоджений! Ну, як твої справи?
Іван: Ні добре, ні погано. Телевізор купувати не хотіли, я поміняв його на пральну машину.
Марія: Ось славно! Мені тепер так приємно буде прати! Але де ж вона? Давай занесемо її у ванну.
Іван: Я не доніс її до будинку - занадто важка - поміняв на велосипед.
Марія: Я б теж надійшла так на твоєму місці. Тепер ми зможемо швидко дістатися до будь-якого місця, та й на служіння їздити будемо. Давай поставимо його в сарай.
Іван: Так у мене і велосипеда немає. Я його на кухонний комбайн обміняв.
Марія: Ось молодець! Велике тобі спасибі, що подбав про дружину. Тепер я зможу швидко і смачно готувати для тебе. Підемо, віднесемо комбайн на кухню.
Іван: І комбайна у мене немає. Дорогий я його віддав багатодітній матері в обмін на міксер.
Марія: Ах, я дивуюся, яке ж у тебе добре серце! Ти правильно зробив. Навіщо нам комбайн, що у мене руки відсохнуть без нього. А з міксером я зможу щотижня піч тобі смачні торти.
Іван: У мене немає міксера, я його поміняв на будильник.
Марія: Ось і добре! Як подумаєш гарненько - куди нам так часто торти є, люди скажуть, що ми проїдаємо все, що заробили. Та й розтовстіти так недовго. А будильник буде нас будити вранці на роботу, та й на служіння спізнюватися не будемо. Постав будильник поруч з ліжком.
Іван: Знаєш, до вечора я так зголоднів, що довелося мені будильник продати за 30 рублів і повечеряти в кафе. Інакше я помер би з голоду.
Марія: Слава Богу, що ти так зробив! Ти завжди знаєш, що для мене краще. Якщо на те пішло, навіщо нам будильник? Ми і так встаємо рано. Я щаслива, що ти повернувся живий і здоровий, і нічого іншого мені не треба, як тільки бути весь час поруч з тобою.
Іван: Марьюшка, дорога моя, яка ти у мене хороша! (За двері) Ну, друже Петро, чув яка у мене дружина! Програв ти нашу умову, веди до мене свого коня!