Істотні умови договору
Єдиним визначеним у законі істотною умовою договору доручення є його предмет, тобто ті юридичні дії, які зобов'язується вчинити повірений. Ці дії повинні бути чітко визначені в договорі і буквально відтворені в тексті доручення. У разі розбіжностей в описі повноважень повіреного, викладених в договорі доручення і у виданій довіреності, повіреному для визначення кола своїх повноважень необхідно керуватися існуючим текстом доручення до тих пір, поки він не буде приведений у відповідність з текстом договору.
Предметом договору доручення можуть бути тільки юридичні дії. Якщо повірений одночасно виконує будь-які пов'язані з даним йому дорученням дії фактичного характеру, то ці дії не вважаються здійснюваними від імені довірителя і не можуть породжувати для довірителя ніяких правових наслідків в його відносинах з третіми особами. Зокрема, п. 2 ст. 182 ГК прямо встановлено, що не є представниками особи, уповноважені на вступ в переговори щодо можливих у майбутньому угод. Оскільки ведення таких переговорів саме по собі не тягне для особи, яку представляють ніяких юридичних наслідків, ці дії не можуть бути предметом договору доручення.
Юридичні дії, що виступають предметом договорів доручення, в підприємницькому обороті являють собою в основному вчинення повіреним від імені довірителя різного роду угод з третіми особами.
Відповідно до ст. 153 ЦК угодами визнаються дії, спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Однак поняття юридичних дій, яким визначено предмет договору доручення, значно ширше. Ці юридичні дії можуть мати своїм результатом виникнення, зміну або припинення у поручителя не тільки матеріальних, а й процесуальних прав і обов'язків, наприклад при дорученні адвокатської компанії ведення справ довірителя-підприємця в суді.
Крім того, повіреному може бути доручено не тільки сам висновок договору, але і його як повне, так і часткове виконання, визначення порядку цього виконання або відмови від виконання в передбачених договором випадках, підписання протоколів розбіжностей за умовами укладених угод і т.д. Не у всіх випадках виконання таких дій можна однозначно тлумачити як вчинення односторонніх, двосторонніх або багатосторонніх угод. Використаний при визначенні предмета договору доручення термін "юридичні дії" знімає невизначеність в цьому тлумаченні і означає будь-які дії, які тягнуть за собою всякі наслідки правового характеру.
Разом з тим для юридичних дій, які можуть бути предметом договору доручення, законом передбачені певні обмеження. Так, відповідно до п. П. 3 і 4 ст. 182 ГК представник (повірений у договорі доручення) в будь-якому разі не може укладати угоди від імені подається стосовно себе особисто. Також він не може здійснювати такі операції щодо іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком випадків комерційного представництва. Крім цього, встановлено заборону на вчинення через представника угоди, яка за своїм характером може бути здійснена яку представляють (поручителем) тільки особисто, а так само інших угод, прямо зазначених в законі.
Виконання повіреним доручених йому юридичних дій має здійснюватися відповідно до вказівок довірителя. При цьому вказівки довірителя мають бути правомірними, здійсненними і конкретними. Пункт 2 ст. 973 ГК надає можливість повіреного відступити від даних йому вказівок тільки у випадках, коли за обставинами справи це необхідно в інтересах довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповідь на свій запит. У будь-якому випадку повірений зобов'язаний повідомити довірителя про допущені відступи, як тільки повідомлення стало можливим.