Фізіологія рослин спочатку розвивалася як складова частина ботаніки. Перетворення її в самостійну науку відносять до 1800 р коли швейцарським абатом Ж. Сенебье була написана перша книга про життя рослини, названа ним «Фізіологія рослин». Звідси пішла і назва самої науки.
Перші вчені для вивчення життя рослин використовували на-блюдения в природних і штучних умовах. Оскільки фі-зіологіі повинні не просто описати йдуть в організмі процеси, а вивчити їх механізми і взаємодія, то необхідно не толь-ко просте спостереження, а й проведення різних дослідів. Фізіологія рослин є експериментальною наукою. Експеримент - її головний метод. Перший досвід був поставлений ще в 1600 р гол-ландцем Яном Ван Гельмонтом, правда, з нього були зроблені не-вірні висновки.
Експерименти проводили і проводять в природних або ис-кусственних умовах. Часто для проведення того чи іншого досвіду рослини спеціально вирощують в польових умовах або в теплі-цах, оранжереях. У 1837 р француз Ж.Б. Буссенго (1802-1887) раз-працював метод вирощування рослин в спеціальних посудинах, за-виконаних грунтом, піском або водою, в які додавали різні речовини. Цей метод отримав назву вегетаційного. Вегетаційний метод насамперед допоміг дізнатися, які зміни виробляють рослини у зовнішньому середовищі: поглинають або виділяють воду; які гази беруть з повітря і які солі - з грунту.
Перетворенню фізіології рослин в самостійну науку в великій мірі сприяли також успіхи фізики та хімії. Фізіологи прагнули пояснити складні життєві процеси, зводячи їх до більш простим, вже вивченим фізичним процесам і хімічним реакціям.
Однак для пояснення всієї сукупності процесів, вдосконалення-шує в організмі, необхідно, можливо, більш повне знання їх історичного минулого. К.А. Тімірязєв (фото 1) вка-вав, що властивості кожного організму створюються не тільки під впливом справжнього, а й усього минулого. У своїй структурі та функціях вид відображає середу, в якій йшло його формування, а так як зовнішні умови змінюються, то для розуміння осо-бенностей фізіології даного виду потрібно вивчити його історію, т. Е. Застосувати історичний метод - вивчити процес у време-ні . Тільки історичні причини допоможуть пояснити нам, почім-му клітини повинні бути насичені водою; чому коріння ростуть до грунту, а пагони - від грунту; чому одні рослини цвітуть, коли довгий день, а інші, - коли короткий. Отже, фі-зіологіі рослин повинна розглядати життя як результат тривалого історичного розвитку, спиратися на еволюційного-ве вчення. Однак за часів К.А. Тімірязєва, кажучи про істо-річеская методі, мали на увазі події, які були в дале-кого минулому, т. Е. Вимірювали час сотнями і тисячами років. У наш час історичний метод передбачає вивчення життя у всіх часових параметрах: не тільки в мільйонах і тисячах років, в місцях, але і в добі, годинах, хвилинах, секундах. Життя - це процес, отже, його потрібно вивчати у вре-мени.
