Вердикт в ісламській релігії по відношенню до зина (тобто перелюбства) визначено однозначно. Накладення покарання слід в тому випадку, коли винний сам чотири рази прізнаст свою провину перед суддею і попросить про виконання покарання або ж будуть присутні чотири свідки заявляють про вчинення перелюбу. Якщо перелюб було скоєно сімейною людиною, то покаранням буде смерть через закидання камінням. Якщо перелюб було скоєно холостим людиною, то покаранням є сто палиць.
Однак якщо людина не визнав провину або ж ніхто не поскаржився на нього, то єдине, що залишається зробити це проявити каяття і жаль про скоєне і попросити вибачення у Творця, з твердим наміром не повторювати цей гріх.
Крім того, навіть якщо людина зізнається у своїй вині, то на сьогоднішній день немає інстанції, яка могла б привести у виконання передбачене покарання. Відповідно, залишаються тільки дві речі: по-перше, необхідно спробувати залагодити права людини, попросивши у нього вибачення; а по-друге, спробувати залагодити права Аллаха шляхом прояви каяття і жалю, прохання про прощення, і не повторення гріха.
Людина по своїй натурі був створений таким, що він здатний зробити і благі і грішні вчинки. Тому час від часу людина вільно чи мимоволі може надаватися в гріху. У священному Корані Всевишній повідомляє нам про прощення всіх гріхів крім ширка:
«Воістину, Аллах не прощає, коли поклоняються іншим божествам крім Нього, а все [інші гріхи], крім цього, прощає, кому забажає. »(Сура Жінки, аят 48)
В ісламських книгах нам повідомляється про те, що щире каяття і жаль про скоєне, сприяє прощенню Аллахом гріха людини. Адже Аллах повідомив нам в Корані про прощення їм гріхів:
«О ви, які увірували! Звертайтеся до Аллаха з щирим каяттям, можливо, ваш Господь простить вам ваші гріхи і введе вас в сади з струмками текучими в той день. »(Сура Заборона, аят 8)
Під згадуваним в цьому аяті щирим каяттям мається на увазі наступне:
1. Свідомість того, що людина скоїла гріх перед Аллахом і звернення за прощенням тільки до Нього і прояв жалю з приводу скоєного.
2. Прояв засмучення з приводу скоєного гріха. Випробування докорів сумління через скоєного гріха.
3. Прийняття твердого рішення про не повторення такого гріха.
4. Якщо скоєний гріх, включав в себе порушення прав інших людей, то прохання у них вибачення.
В інших книгах «щирі каяття» також описується наступним чином:
«Жаль про скоєний гріх»
«Виконання обов'язкових видів поклоніння (тобто Фарда)
«Не прояв ворожнечі і жорстокості по відношенню до інших»
«Примирення з недругами і кривдниками»
«Прийняття твердого рішення більше не повторювати вчинення даного гріха» (смтр. Кензуль-уммаль, 2/3808)
Якщо ми постараємося дотримати ці заходи, то ми сподіваємося, що з Божою волею наші каяття будуть прийняті.
Людині завжди потрібно бути в змозі надії і тривоги. Нам не слід бути впевненими в тому, що наші поклоніння будуть достатні для нашого спасіння, але і не слід впадати у відчай через свої гріхи. На зразок того як буде неправильним хвалитися про те, що ми зробили будь-яке добре діло, також буде неправильним заздалегідь вирішити про те, що Аллах ніколи не пробачить людині його гріхи. Адже прояв каяття і жалю про скоєні злочини теж саме по собі є важливим видом поклоніння.
З найкращими побажаннями….