Ішемічним колітом називають сегментарно порушення кровопостачання товстої кишки зважаючи часткового звуження або повної блокади кровоносних судин (артерій). Зниження кровопостачання призводить до недостатнього забезпечення киснем клітин в травній системі. Це може стати причиною пошкодження товстої кишки. Ішемічний коліт може вразити будь-яку частину товстої кишки.
Ішемічний коліт найбільш поширений серед пацієнтів старше 60-ти років, однак захворіти можуть і люди більш молодого віку. Діагностика захворювання може бути утруднена, так як ішемічний коліт легко сплутати з іншими хворобами органів травлення.
Симптоми ішемічного коліту
Для захворювання характерні такі симптоми:
- постійна або нападоподібний біль в лівій половині живота (може виникнути раптово, або посилюватися поступово);
- яскраво-червоний або бордовий колір калу;
Якщо захворювання не лікувати, то може розвинутися некроз тканин кишечника.
Коли звертатися до лікаря?
Потрібно обов'язково проконсультуватися у лікаря при появі хоча б одного симптому.
причини розвитку
Точні причини, що призводять до розвитку ішемічного коліту, недостатньо ясні. Однак точно виявлені чинники, що підвищують ризик розвитку захворювання:
- атеросклероз (відкладення на стінках артерій);
- гіпотонія (низький кров'яний тиск, пов'язаний із серцевою недостатністю, операцією травмою або шоком);
- непрохідність кишечника (викликана грижею, рубцевої тканиною або пухлиною);
- недавно проведена операція на серці;
- рак товстої кишки.
Також до розвитку ішемічного коліту може привести вживання лікарських препаратів. Зокрема, нестероїдних протизапальних препаратів, гормональних препаратів, антибіотиків, псевдоефедрину, хіміотерапевтичних препаратів. Однак лікарські препарати вкрай рідко стають причиною розвитку захворювання.
ускладнення
Ішемічний некроз може стати причиною розвитку таких ускладнень:
- розвиток некрозу, гангрени і летальний результат;
діагностика
З метою встановлення діагнозу ішемічного коліту можуть бути проведені наступні діагностичні процедури:
- ультразвукове дослідження (УЗД);
- комп'ютерна томографія (КТ);
- колоноскопія (для виключення раку товстої кишки).
Лікування ішемічного коліту
Для терапії захворювання, як правило, призначаються такі терапевтичні процедури:
- курс антибіотиків для запобігання розвитку інфекційного процесу;
- внутрішньовенне введення рідин (для профілактики зневоднення);
- лікування основного захворювання.
Якщо ішемічний коліт знаходиться у важкій стадії (пошкоджена пряма кишка і т.п.), то потрібне проведення хірургічної операції.
Профілактика ішемічного коліту
Оскільки причини розвитку захворювання не встановлені, то заходів профілактики в даний час не розроблено.
Жіночий журнал www.BlackPantera.ru: Станіслав Антонов
Ще по темі:
У більшості обстежених хворих відзначено посилення шкірної гіперестезії, електропровідності шкіри, підвищення чутливості її до ультрафіолетових променів, порушення потовиділення в областях, відповідних локалізації патологічного процесу в кишечнику, що є відображенням зміни вегетативної нервової системи в даному сегменті.
Виявлені особливості стану нервової системи у хворих на хронічний коліт проливають відомий світло на деякі сторони клінічного перебігу цього захворювання. Стає більш зрозумілим походження функціональних моторно-секреторних розладів в діяльності не тільки самого кишечника, але і співдружності порушення функцій інших органів системи травлення, діяльність яких схильна до нервової регуляції; зрозуміліша схильність до рецидивів під впливом нервових впливів, сезонність загострень, завзятість перебігу цього захворювання при лікувальних впливах, що враховують переважно тільки уражений кишечник і т. д.
Зазначені особливості нервової системи хворих на хронічний коліт повинні бути прийняті до уваги при призначенні диференційованого лікування.
У хворих хронічним колітом має місце зниження специфічної і неспецифічної реактивності організму; це підтверджують наявність низьких показників фагоцитозу специфічних антигенів або стафілококів, зниження у-глобулінів сироватки крові, низькі показники загальної неспецифічної реактивності по Іоффе, зміни ряду показників імунобіологічної реактивності організму по відношенню до бактеріальних і харчових антигенів.
Перебіг хронічного коліту залежить не тільки від явищ, пов'язаних з ураженням самого кишечника; часто спостерігають зміни з боку інших органів системи травлення, нерідко домінуючих в картині захворювання. Так, серед обстежених нами хворих на хронічний коліт більше половини скаржилося на відрижку, печію, нудоту, тяжкість у надчеревній ділянці після їжі, зниження апетиту, неприємний смак у роті і т. Д. Наші дослідження показали, що функціональні порушення шлунка виявлялися в змінах всіх основних сторін діяльності його секреторною, евакуаторної та моторної функцій; це позначалося в зниженні валового секреції більш ніж у половини хворих і підвищенні її більш ніж у хворих в обидві секреторні фази, зниження кислотності в сложнорефлекторную фазу у 70% хворих і в нервово-хімічну фазу менш ніж у половини хворих. Підвищення кислотності відзначено у 40% хворих в нервово-хімічну і у 16% в сложнорефлекторную фазу секреції (при дослідженні з капустяним пробним сніданком по М. К. Петрової та С. М. Рисс. У більшій частині обстежених виявлено наявність парабиоза нервово-секреторного апарату шлунка у відповідь на введення 8 і 12 одиниць інсуліну. Моторно-евакуаторної функції шлунка була змінена у 90%; моторна діяльність його - у 85% хворих.
Наступне поширення iнформацiї сайту допускається тільки при
умови вказівки активного посилання на www.blackpantera.ru