Інтернет-трейдинг - це послуга, що надають не біржею, а торговцем - професійним учасником ринку. Біржа лише дає всім своїм торговцям технічну можливість подавати заявки не тільки вручну через біржовий термінал, а й автоматично через так званий "шлюз" - спеціальну програму, через яку брокерська торгова система взаємодіє з біржової торговельною системою.
Прийнято говорити, що користувач інтернет-трейдингу (для простоти будемо називати його просто "трейдер") отримує "прямий доступ" до біржових торгів, але при цьому потрібно розуміти, що цей інвестор, будь-то приватна особа або інвестиційний фонд, юридично і технічно торгує через обраного ним торговця - члена біржі ( "брокера"). Згідно зі світовою практикою заявки на покупку або продаж цінних паперів біржа приймає тільки від своїх членів - професійних учасників ринку цінних паперів, які отримали відповідну ліцензію від регулятора цього ринку. Система інтернет-трейдингу як раз і дозволяє брокеру автоматизувати прийом електронної заявки від свого клієнта і буквально за лічені мілісекунди формувати на її основі заявку, що подається на біржу. При цьому трейдер отримує практично той же обсяг біржової інформації, який бачить його брокер, і може здійснювати всі типи торгових операцій, доступних брокеру. Затримки на отримання інформації про ринок і на передачу заявки на біржу залежать від якості каналу зв'язку, але завдяки швидкостям сучасного інтернету ці затримки практично не помітні для кінцевого трейдера.
Система інтернет-трейдингу працює в тисячі, якщо не в мільйони разів швидше за людину, не ходить на обід і перекури, і може дозволити одній брокерської компанії обслуговувати одночасно десятки і навіть сотні тисяч клієнтів одночасно практично з однаковою швидкістю, як у звичайній ситуації, так і в періоди високої волатильності ринку.
Обсяг одержуваної інформації про ринок
Брокерські комісії і мінімальний розмір угоди
Системи інтернет-трейдингу настільки зменшують витрати на обслуговування клієнтської заявки, що брокери змогли знизити рівень своєї комісії аж до декількох десятих часток відсотка. Внаслідок цього з'явився сенс укладати угоди навіть розміром всього в пару сотень гривень. На сьогоднішній день мінімальний розмір угоди визначається лише розміром плати за проведення угоди в депозитарії і у зберігача.
Якщо інтернет-трейдинг існує, значить це комусь потрібно
На який саме коло інвесторів націлений інтернет-трейдинг? В першу чергу, на приватних інвесторів, що здійснюють невеликі угоди. Мінімальна сума, яку необхідно покласти на рахунок брокера, визначається тільки маркетинговою політикою цього брокера. Уже зараз брокери - учасники Української біржі пропонують приватним інвесторам відкривати рахунки з мінімальною сумою інвестицій в 5000 гривень. При цьому зовсім не обов'язково вкладати всі ці кошти в один цінний папір, а можна навіть скласти диверсифікований портфель акцій.
З іншого боку, інтернет-трейдинг дозволяє більш оперативно реагувати на ринок, тому в усьому світі він затребуваний і з боку професійних інвесторів - тих, для кого інвестування є основним способом заробляти гроші. Це і компанії з управління активами, і, так звані, хедж-фонди. У таких компаніях працюють трейдери з багаторічним стажем, які добре знаються на ринку, які розпоряджалися вельми великими інвестиціями і здатні самі здійснювати операції без підказки брокера.
Ліквідність інструментів - це другий критерій для визначення застосовності інтернет-трейдингу. Ліквідність цінного паперу - це комплексне поняття, і дати йому однозначне визначення одним коротким реченням неможливо. Оцінити ліквідність, знаючи тільки обсяг торгів або кількість угод неможливо. Необхідно враховувати динаміку спреду між кращою ціною на продаж і кращою ціною на покупку протягом деякого періоду, а також структуру черзі заявок на покупку і продаж, а ще необхідно розуміти, як впливає на структуру цих черг заявок зміну ринкової ситуації, як швидко зможе відновитися ця чергу і на якому рівні в разі, якщо пройде велика покупка або великий продаж. головне, що потрібно знати про ліквідність - це те, що вона є не властивістю цінного паперу, а властивістю біржі, яка змогла сконцентрувати цю ліквідність по даній цінним папером. У світовій практиці існує не дуже багато способів створення ліквідності, і серед них найдієвішим є інститут маркет-мейкерів. Звичайно, можна знижувати біржову комісію і розмір мінімальної угоди і це зможе залучити додаткову ліквідність, але ці заходи не можуть створити ліквідність. На етапі розвитку нового ринку, а ринку заявок в Україні поки всього кілька місяців, потрібна особлива допомога по створенню ліквідності з нуля. Як автомобілю для того, щоб зрушити з місця необхідний стартер, який розкручує його двигун, так і ринку, створюваному в новій ніші, потрібно зусилля для того, щоб розкрутити маховик ліквідності. Для "Української біржі" таким стартером є її акціонери - найбільші учасники українського ринку цінних паперів, які зацікавлені в зростанні ліквідності не тільки як оператори ринку, але і як акціонери біржі.
Інший важливий принцип - не буває двох бірж, які торгують однаковими інструментами, за однаковою технологією і мають однаковий рівень ліквідності. Біржі, яка запустила технологію торгів раніше, зазвичай набагато простіше утримати у себе створену ліквідність, ніж інший біржі, яка запустила торги пізніше, намагатися наздогнати першу за рівнем ліквідності. Пояснюється це тим, що інвестори не зацікавлені в появі другого центру ліквідності по одному інструменту - це подвоює накладні витрати, але призводить до "розмиття" ліквідності на першу площадку.
Переваги очевидні, але з чого починати?