Це особливий спосіб впливу, що веде до інтеграції великих мас людей (масові психози, ре-лігіозние екстази і т.п.). Феномен зараження відомий вже давно і має різноманітні прояви, починаючи від масових спалахів різних душевних станів, що виникають під час ситуацій паніки, спортивного азарту, релігійного екстазу, аж до масового полі-тично пофарбованого психозу (наприклад, фашизм). Масовому психозу можуть бути схильні до-ни цілі народи.
Багато політичних лідерів використовують знання ме-ханізм зараження в свій практиці. Наприклад, у фашистській пропаганді була розроблена особлива концеп-ція підвищення ефективності впливу на відкриту аудиторію шляхом доведення її до відкритого порушення, Тобто доведення до стану екстазу. Після цього ситуа-ція розвивалася за законами зараження.
Це особливий вид впливу на людей. На відміну від зараження, це вже «цілеспрямоване, Неарії-гументірованное вплив однієї людини на іншу або на групу». Таким чином, навіювання пред-ставлять собою процес передачі інформації, заснований-ний на її некритичному сприйнятті.
Один з механізмів впливу людей друг на друга. Наслідування має багато спільного з заражені-ням і навіюванням. Специфіка наслідування полягає в тому, що це не просте прийняття зовнішніх рис поведінки іншої людини або психічних станів мас, а «відтворення індивідом рис і зразків демонстраційних-руемого поведінки». Свого часу розробкою ідей про роль наслідування в суспільстві займалися Н.К.Мі-хайловскій і Г. Тард, ними була виведена так звана теорія наслідування.
Натовп робить на людину швидкоплинне вплив, хоча іноді створене нею настрій утримується у людини досить довго. Якщо нові стимули, які впливають на натовп, приведуть до створення нових емоцій, то тоді зв'язок, що об'єднує до цього натовп, піддасться розпаду. Наприклад, якщо натовп демонстрантів поливати водою, то під впливом інстинкту самозбереження або страху, натовп розпадеться. Привести до розпаду натовпу може і вплив інших почуттів, прагнень (голод, почуття гумору і т.д.), збуджень, спрямованих до інших цілям, ніж початкові.
Знання таких психічних механізмів, з одного боку, допомагає долати або психічно обеззброїти-вать натовпу, а з іншого боку, знання механізмів, об'єк-единящей натовпу, може бути використано для викличу-дення їх і маніпулювання ними.
3.1.3. Протидія натовпі [163]
Уміння протидіяти юрбі - важлива якість будь-якого управлінця. Основні правила приборкання натовпу можна сформулювати наступним чином:
- необхідно структурувати натовп (виділити лідерів, визначити окремі частини натовпу, їх лідерів і структуру);
- запропонувати натовпі якусь значиму мету і програму найближчих дій, щоб її поведінки стало більш усвідомленим, цілі та алгоритми дій для окремих частин натовпу;
- якщо не вдається розсіяти натовп, розділити її на колони, шеренги, ряди і розвести по частинах;
- постійно підтримувати зв'язок і контролювати лідерів частин;
- постійно давати натовпі позитивну інформацію, відсутність якої веде до зміни настрою натовпу на негативний, до паніки.
Андрєєва Г.М. про публіку
«Публіка - це теж короткочасне зібрання людей для спільного проведення часу в зв'язку з якимось видовищем - на трибуні стадіону, у великому залі для глядачів, на площі перед динаміком при прослуховуванні важливого повідомлення. У більш замкнутих приміщеннях, наприклад в лекційних залах, публіку часто називають аудиторією. Публіка завжди збирається заради загальної і певної мети, тому вона більш керована, зокрема більшою мірою дотримується норм, прийняті в обраному типі організації видовищ. Але і публіка залишається масовим зібранням людей, і в ній діють закони маси. Досить і тут будь-якого інциденту, щоб публіка стала некерованою. Відомі драматичні випадки, до яких призводять невгамовні пристрасті, наприклад уболівальників футболу на стадіонах тощо. »[164]
Публіка відрізняється від натовпу. Часто публіка є заздалегідь запланованим і щодо структурованим зібрав-ням людей.
Публіка буває зібраної (зібралася) і незібраних. Зібрана (зібралася) публіка - це об'єднання людей, які очікують подібні переживання або інтересу-ющихся одним і тим же предметом. Основою відокремлений-ня публіки виступатиме загальний інтерес або поляри-зація установок навколо одного і того ж предмета або наміри. Іншою важливою рисою об'єднання публіки виступають схожість установок і готовність до реагірова-нию певним чином.
Так, в зборах людей, яке сталося після воздей-наслідком на всіх одних і тих же стимулів (фільм, лекція, футбольний матч), утворюються певні подібні або загальні реакції, переживання і стійкі Орієнтир-ції. Але так як публіка залишається масовим зібранням людей, то в ній продовжують діяти закони маси. Серед публіки можуть виникнуть психічні явища, свойст-ються натовпі: загальне емоційне напруження, утрачи-вання рефлексивності, відчуття єдності і солидар-ності. Тому часом навіть незначний інцидент легко може перетворити деякі види публіки в агрес-пасивного або експресивну натовп. Наприклад, під час спортивних видовищ часто аморфна публіка перетворюється на некеровану, що тероризує натовп, що влаштовує заворушення і вандалізм (бійки, биття скла та ін.).
Маса - це «аморфна сукупність людей з міні-ною рівнем груповий інтеграції та організації».
У маси «немає ніякої социаль-ной організації, ніяких звичаїв і традицій, ніякого усталеного набору правил або ритуалів, ніякої організованої групи установок, ніякої струк-тури статусних ролей і ніякого усталилося вміння. Вона просто складається з якогось конгломерату індивідів, які відокремлені, ізольовані, анонімні і, таким чином, однорідні в тій мірі, в якій мається на увазі масове поведінку ».
Незважаючи на те, що масове поведінка це не злагоди-сова дію безлічі індивідів, а лише сово-купность індивідуальних ліній поведінки, воно може мати значний вплив на суспільство. Якщо інді-виділеного лінії сходяться, то маса стає могуще-жавної силою. Наприклад, зрушення в виборчих інте-ресах мас можуть привести до краху однієї політичної партії та піднесенню інший, що дуже актуально в даний час для Росії.
На відміну від натовпу, може бути в деякій мірі організовує-ванною. В цьому випадку велику роль відіграють ор-ри. Організатори мас відомі заздалегідь, це лідери тих ор-ганізовать груп, представники яких беруть участь у даному масовому дії. Тому в даному випадку в діях маси заздалегідь продумані і більш чіткі не тільки кінцеві цілі, а й тактика поведінки індивідів.
Незважаючи на зазначені відмінності маси від натовпу, її існування також, як і натовпу, нестійкий, так як вона досить різнорідна і в ній можуть не тільки суще-ствовать, але і стикатися різні інтереси. Органи-зація масової поведінки призводить до створення соці-альних рухів, в даному випадку «вся його природа змінюється, набуваючи якусь структуру, якусь програму, якісь визначають традиції, запропоновані правила, культуру, певну внутригрупповую установку і певне« ми-свідомість ».
Громадськість - це передова частина суспільства, ви-ража його думку. На думку Г.Блумер, це природний відгук людей на певну ситуацію, що знаходить своє вираження в колективному думці або колективному вирішенні. Він виділяє наступні відмітні ознаки гро-ності:
- по-перше, наявність якоїсь проблеми;
- по-друге, дискусія, присвячена цій проблемі, в кото-рую вступають індивіди;
- по-третє, наявність різного роду колективних думок щодо підходу до вирішення цієї проблеми.
Громадськість, як правило, складається із зацікавлених певним чином вирішити дану проблему груп і «незацікавленого корпусу схожих з глядачами індивідів».
Прикладом громадськості - об'єднання, протестуюче проти будівництва вежі «Газпром-сіті»
У зв'язку з цим виникає необхідність зупинитися на громадській думці як такий собі колективному продук-ті, який, з одного боку, не слід розуміти як якийсь одностайну думку, з яким згоден каж-дий становить громадськість індивід, а з іншого - не обов'язково думка більшості. Його слід поні-мати як «якесь думка, складене з декількох думок, що мають місце в громадськості, а краще - як центральна тенденція, встановлена в боротьбі між цими окремими думками і, отже, оформлена відповідною силою протидії, яка між ними існує. У цьому процесі думка будь-якого меншини може надавати набагато біль-шиї вплив на формування колективної думки, ніж погляди більшості ».
Формування громадської думки відбувається в процесі публічної дискусії, яка може вестися на різних рівнях і з різним ступенем обгрунтованості. Зацікавлені групи, спантеличені знаходженням способу вирішення виниклої проблеми, намагаються за-воювати підтримку і лояльність з боку зовнішньої незацікавленої групи, яка в даному випадку виступає в ролі арбітра або судді. Якість сформиро-ванного громадської думки багато в чому залежить від ефективності суспільної дискусії, яка в свою чергу знаходиться в прямій залежності від доступності та гнучкості існуючих механізмів масової кому-нікацій (преса, радіо, громадські збори).
Нерідкі випадки, коли та чи інша зацікавлена група використовує різного роду маніпуляції (а саме, пропаганду), для того щоб привернути суспільну мені-ня на свою сторону, змусити людей прийняти їх точку зору. Збільшення суспільних проблем, з одного боку, і обмеження можливості ґрунтовних дискус-сій по їх приводу, з іншого боку, змушують дослід-ному громадської думки звернути особливу ува-ня на вивчення механізму пропаганди. Вивчений-ня громадської думки - це важливий ключ до поні-манію сучасного стану суспільства.
Це деяка кількість осіб (з-ставши може змінюватися), постійно можна зустріти і під-тримувати постійні особисті контакти з метою про-мена інформацією між собою, при цьому не володію-щих ні чітким відмітною ознакою, ні певної внутрішньої організацією, що не ставлять будь або загальних цілей і не предпринимающих со-вместно зусиль.
У науковій літературі виділяють наступні види со-ціальних кіл: контактні кола, статусні социаль-ні кола, професійні кола (кола колег), дружес-кі кола.
Межі контактних кіл дуже розмиті і неопре-ділення, їх склад в основному визначається достатньо міс-судинними контактами. Такі спільності не тільки дуже легко створюються, але і розпадаються.