Місце інформаційного лобізму в публічній сфері
Серед маркетингових способів організації політичного діскур-са виділяється інформаційний
лобізм, який пов'язаний з діями певних вторинних асоціацій - лобі, або груп тиску. Домінуюче поло-ження цих груп в сучасних державах, їх істотне і постійний вплив на процес вироблення державних ре-шений або формування громадської думки, по суті, пре-брехати їх інформаційні відносини зі своїми контрагента-ми в своєрідну капілярну систему влади, що наповнює державні структури цілющою силою і енергією.
В даний час склалося двояке розуміння інфор-онного лобізму, що відображає неоднозначність його Позиціонув-ня в інформаційно-політичному просторі. З одного сто-ку, він розглядається як спосіб інформаційного супроводу діяльності лобі як певних груп інте-ресов, структур, що діють в сфері прийняття державних рішень. Таким чином констатується положення, що лобіст-ська діяльність - як одна з найпоширеніших в полі-тичної сфері - нерозривно пов'язана з відповідними ін-формаційними зусиллями. Але ніяким специфічно інформа-
З іншого боку, інформаційний лобізм - це особливий спосіб формування і підтримки комунікацій, що володіє специфічними рисами, принципами і нормами обміну інформа-цією і відтворення політичних контактів, каналами загально-ня і іншими компонентами. Подібне тлумачення є по-тортурами затвердити уявлення про те, що навіть в сфері виработ-ки політичних рішень інформаційний лобізм відрізняється власними методами встановлення комунікацій. При цьому на перший план виступають відмінності інформаційного лобізму від інших, не тільки не маркетингових, але і маркетингових спосо-бов коммуніцірованія.
Відмінні риси інформаційного лобізму як специфічного способу встановлення комунікації
Як і будь-який різновид марці-тінгових комунікацій, інформа-ційний лобізм орієнтований на встановлення двосторонніх ставлення-ний і освіту зворотних зв'язків комунікатора з реціпіен-те. У той же час для нього характерний і ряд відмінних рис. Як вже говорилося, область розгортання інформаційно-го лобізму - це дуже вузький сегмент інформаційно-політи-чеського простору - сфера прийняття рішень. Однак і тут простір налагоджувати їм комунікації гранично звужене і інформаційні контакти встановлюються не з усіма тими, хто залучений до підготовки рішень, а лише з ключовими фігура-ми цього процесу, або КЛПр (ключова особа прийняття рішень). Звичайно, такі контрагенти можуть носити як груповий,
так і індивідуальний характер і представляти, скажімо, якусь фракцію парламенту або ж окрема особа в структурах ис-полнительной влади. Це можуть бути як відповідальні особи, з-лайливі представники населення, так і співробітники їх апарату або ж найняті виборними особами працівники. Головне - щоб саме вони чинили вирішальний вплив на прийняття нуж-них рішень.
Однак незалежно від займаного статусу спосіб привернути-ня уваги до інформації, форми її доставки та вибір каналів зв'язку незмінно підлаштовуються під даного реципієнта. У цьому сенсі вихідний інформаційний продукт цілком і повністю форматується з урахуванням всіх найважливіших особливостей партнера: його позицій, запитів, місцезнаходження, психологічного стану та інших важливих для налагодження контакту параметрів. Те ж касает-ся і обліку стадій вступу в контакт з КЛПр, тонкої настройки на реципієнта, налагодження зв'язків, корекції і підтримки когось комунікація. Таким чином, якість і формат використовуваної ін-формації, а також стадії її звернення такі, що, якби ці све-дення звернені до іншого, нехай теж бере участь в прийнятті рішень особі, їм уже не вдасться викликати потрібну реакцію реціпі-ента і встановити відповідну комунікацію. Все це і по-зволяет говорити, що інформаційний лобізм представляє со-бій сукупність технологій, спрямованих на встановлення то-Чечні комунікацій, що володіють суворої персональної спрямованістю і відповідної просторово-часової концентрацією інформаційних зусиль.
Очевидно, що така персональна спроецірованность інфор-мації на реципієнта передбачає встановлення комунікації за рахунок особливого змісту повідомлення, здатного мотивувати професійну діяльність КЛПр. У цьому змісті долж-ни бути присутнім три складових інформації: що стосується суті питання; спрямована на мотивацію КЛПр, забезпечують-вающая підтримання контактів з КЛПр. До останньої складаю-щей відносяться ті відомості, які поширюються лобіста-ми, щоб зберегти конфіденційний характер повідомлень, на-спрямованих КЛПр. По-перше, це викликано необхідністю приховати свої контакти від конкурентів і тим самим створити собі переваж-вин перед ними, а по-друге, забезпечити власну без-пасность. Адже нерідко пропоновані ними стимули мотивують протиправний характер вчинків КЛПр.
Завдяки спрямованості на встановлення контактів з конк-ної особою в сфері прийняття рішень інформаційний лоб-бізм є гранично гнучку форму комунікації,
I здатну безперервно перебудовуватися виходячи з динаміки запро-I сов реципієнта. Чим вище статусний рівень КЛПр, тим складніше I встановлювати з ним комунікацію. У той же час рухливість і I адаптивність даної форми комунікації дає можливість в за-I залежності від ситуації перенацеливаться (в разі втрати управ-I Ленцем необхідного положення в держапараті) на тих, хто знаходячи-I ет статус КЛПр. Отже, лобістам повинна бути добре через I Укр не тільки предметна сфера, традиції тієї сфери життя, I де вони налагоджують комунікацію, а й конкретна схема при-I нятия рішень.
I Суттєвим є і те, що вибудовуються таким чином інфор-I мационного контакти передбачають використання по преимуще-I ству непублічних технологій. Іншими словами, лобісти створюють 1 комунікацію зі своїми контрагентами в основному в півтіні-I вом, а нерідко і тіньовому режимах взаємодії. Саме такий I характер спілкування дозволяє домагатися вирішення багатьох питан-I сов за допомогою аргументів, які не підлягають розголосу. Все це поки-I зивает, що технології інформаційного лобізму мають когось I бінірованний характером і включають прямі і опосередковані, I явні і тіньові форми впливу на своїх контрагентів. Великий I серед них і питома вага методик протиправного і криминаль-I ного характеру.
I Характерно, втім, і те, що для лобістів факт встановлен-I ня комунікацій є суто інструментальним, оскільки [пріоритетне значення має не встановлення комунікації, а I проведення в життя політичного рішення. Така суто прагма-I тическая, службова націленість технологій інформаційного I лобізму істотно відрізняє даний вид маркетингових когось I комунікація, наприклад, від виробництва піар-продукції. Цей про- | процес, як говорилося раніше, крім досягнення конкретних це-f лей політичного проекту одночасно володіє і спрямованість! ністю на розвиток особистості, культури громадян.
[КЛПр, встановлені канали спілкування, використовувані аргумен- (ти і інші дані про свою діяльність.
Встановлюється комунікація тісно пов'язана тільки з цик-лом прийняття конкретного рішення і тому носить контексту-ний, часовий характер. Коли управлінське завдання вирішує-ся, цикл комунікації з даною особою закінчується, зникає і зацікавленість комунікатора в підтримці комунікації. Звичайно, якщо встановлені зв'язку мають якесь потен-циал, комунікація не стільки обривається, скільки втрачаючи-ет свою інтенсивність. Така комунікація може раптово руйнуючої-шитися, наприклад, у зв'язку з випаданням ключового контрагента з системи прийняття рішень, а встановлені контакти виявляться замороженими, але не закінченими. Однак в будь-якому випадку оче-видно, що в цілому у інформаційного лобізму як визначено-го способу спілкування немає внутрішньої установки, як, припустимо, у піару на створення довготривалих комунікацій, тобто формиро-вання інформаційного середовища, що виходить за рамки конкретного управлінського проекту. У цьому сенсі інформаційний лоб-бізм можна розглядати як засіб підтримки краткосроч-ної та нерегулярної комунікації, повністю залежною від ре-шення конкретних управлінських завдань.
Інформаційний лобізм має ознаки, умовно го--животворящою, відповідальної комунікації, яка передбачає, що кому-мунікатор відповідає за встановлення комунікації своїми ресур-сами. Такі форми ресурсного забезпечення дуже різноманітні. До числа його легальних форм віднесені витрати на виробництво експертизи і вироблення рекомендацій для посадової особи з того чи іншого питання. Серед тіньових і протиправних - еле-плементарним хабар, оплата замовлених статей та друкованих матеріалів в пресі або надання послуг КЛПр в формі допомоги в кар'єрному зростанні та ін.
Ця характеристика інформаційного лобізму Демонстриру-ет також тісний зв'язок даного механізму представництва інте-ресов із суміжними по відношенню до інформації ресурсами: адміні-ністратівно, фінансовими, економічними та ін. Тобто тими засобами тиску, які можуть бути активізовані і ис-користані в цілях встановлення політичної комунікації.
Даний тип встановлення комунікації носить і гостро кон-конкурентних характер. В основному це пов'язано з прагненням інших груп і осіб встановити паралельну комунікацію з особою, яка приймає рішення, перехопити його службові функції. І це неминуче, оскільки лобісти рідко здатні монополізує-вать навіть ті зони прийняття рішень, де вони традиційно пред-ставлені. З цієї причини лобісти, як правило, ретельно приховують інформацію про свої методи роботи з конкретним
Принципи інформаційного лобізму
Історичний досвід информацион-ного лобізму, використання його механізмів в різних країнах
світу протягом багатьох десятиліть дозволяють виявити його якісь основоположні принципи.
При такому підході до справи фігури відповідальних осіб також втрачають свою легітимність і перетворюються з агентів влади в носіїв конкретних управлінських функцій і розпорядився-лей матеріальних ресурсів, а влада з системи багаторівневих інформаційно-символічних зв'язків і ієрархічних ставлення-ний трансформується в лінійно-організаційну структуру, регулюючу переміщення конкретних ресурсів суспільства. При цьому носії влади набувають статусу, який дозволяє їм лише тимчасово розпоряджатися цими ресурсами.
Так що лобізм завдяки властивим йому принципам ін-формаційного заломлення і супроводу громадських
проблем розчиняє політичний характер комунікації в відно-шениях з особами, які приймають рішення. Крім того, подчерки-вая суто функціональні контури такого типу контактів, він і в цілому деполітизує комунікації в сфері влади.
Сказане свідчить і про абсолютне пріоритеті інте-Реса над усіма іншими мотивами встановлення комунікації. І хоча такий незмінний прагматизм обумовлює економію ресурсів, він же істотно обмежує і політичну сферу застосування технологій інформаційного лобізму.