2. Сервісні програми. Призначення і види
3. Локальні комп'ютерні мережі. Топологія комп'ютерних мереж
Список використаної літератури
Термін інформатика виник в 60-х рр. у Франції для назви області, що займається автоматизованою обробкою інформації за допомогою електронних обчислювальних машин.
Французький термін informatigue (інформатика) утворений шляхом злиття слів information (інформація) і automatigue (автоматика) і означає інформаційна автоматика або автоматизована переробка інформації. В англомовних країнах цьому терміну відповідає синонім computer science (наука про комп'ютерну техніку).
Виділення інформатики як самостійної сфери людської діяльності в першу чергу пов'язано з розвитком комп'ютерної техніки.
Специфіка і значення інформатики як галузі виробництва полягають у тому, що від неї багато в чому залежить зростання продуктивності праці в інших галузях народного господарства. Більш того, для нормального розвитку цих галузей продуктивність праці в самій інформатиці повинна зростати більш високими темпами, так як в сучасному суспільстві інформація все частіше виступає як предмет кінцевого споживання: людям необхідна інформація про події, що відбуваються в світі, про предметах і явищах, що відносяться до їх професійної діяльності, про розвиток науки і самого суспільства.
В даний час близько 50% всіх робочих місць в світі підтримується засобами обробки інформації.
1. Сільськогосподарське виробництво як об'єкт комп'ютеризації. Програмні засоби для вирішення завдань, перспективи комп'ютеризації
Історія розвитку сільського господарства безпосередньо пов'язана з удосконаленням засобів виробництва [3, с. 51].
На етапі сучасного розвитку сільського господарства ми можемо спостерігати демонстрацію безперервне зростання і розвиток виробництва з використанням надійної і ефективної техніки.
Сучасний рівень сільськогосподарського виробництва в більшості розвинених країн визначається діяльністю світових лідируючих фірм і концернів виробників спеціальної техніки.
Аналіз наукового забезпечення АПК показав, що із загального числа завершених, прийнятих, оплачених замовником і рекомендованих до впровадження прикладних науково-технічних розробок за все 2-3% було реалізовано в обмежених обсягах, 4-5% - в одному-двох господарствах, а доля 60 -70% розробок через 2-3 роки була невідома ні замовником, ні розробником, ні споживачам науково-технічної продукції [3, с. 51].
Положення, що створилося є наслідком значного погіршення фінансового стану організацій АПК.
Останні роки ознаменувалися різким скороченням виділення коштів на наукові прикладні дослідження.
У той же час в 18 розвинених країнах світу за останні три десятиліття вони збільшилися від 0,96 до 2,2% ВВП, що припадає на с. / Г-во, в тому числі в США від 1,32 до 2,2%. А в Австралії витрати на аграрні дослідження за вказаний період в галузі від 1,5 до 4,42%, в ПАР від 1,39 до 2,59%, а в 17 африканських країнах - від 0,42 до 0,58% ВВП , що припадає на сільське господарство [3, с. 51].
Виходить, що весь світ збільшує витрати на аграрні дослідження, а в нашій країні вони скорочуються. Як пояснити становище? Як змусити працювати накопичений десятиліттями потужний науково-технічний потенціал в АПК?
Слабкою ланкою у формуванні ефективного інноваційного розвитку АПК є вивчення попиту на інновації.
Маркетинг не став ще невід'ємним елементом формування замовлень на наукові дослідження і розробки. Як правило, при відборі проектів не проводиться глибока економічна експертиза не оцінюються показники ефективності та ризиків, які не відпрацьовуються схеми просування отриманих результатів у виробництві. Це призводить до того що, як уже зазначалося, багато інноваційні розробки не стають інноваційним продуктом.
Дослідники відзначають, що в сучасних умовах інноваційного розвитку АПК суттєво зростає роль інформаційно-консультативної служби, діяльність якої вимагає вдосконалення, потрібні кадри. Це тим більш важливо, що в даний час дуже низька сприйнятливість сільгоспвиробників до наукових досягнень, що пов'язано, перш за все, з низькими економічними можливостями підприємств.
Зарубіжний досвід (Японії, Китаю, Південної Кореї, США, Німеччини та ін.) Доводить, що ключовою ланкою успішного просування розробок на ринок є рівень організації менеджменту всього циклу проекту. За статистикою, за кордоном на одного розробника в науці припадає 10 менеджерів, які доводять цю роботу до кондиції, до того рівня, щоб його освоїти. У Росії на сьогоднішній момент, на жаль, пропорція