Індекс постійного складу середнього рівня заробітної плати розраховується за формулою:
Даний індекс характеризує середня зміна заробітної плати тільки за рахунок зміни рівнів заробітної плати у окремих груп працівників. Таким чином, усувається вплив структурного фактора
Індекс структурних зрушень середнього рівня заробітної плати розраховується за формулою:
Даний індекс характеризує, яким чином змінився середній рівень заробітної плати під впливом зміни питомої ваги чисельності працівників з різним рівнем заробітної плати.
Розмір заробітної плати працівника залежить від безлічі факторів, серед яких можна окремо виділити рівень його кваліфікації, інтенсивність праці, умови праці, галузь, в якій він зайнятий, територіальне розміщення підприємств і організацій. Тому в статистиці оплати праці досліджується явище диференціації заробітної плати працівників.
Показники диференціації працюючих за рівнем оплати праці розраховуються на основі матеріалів щорічно проводиться статистичного обстеження.
До найбільш поширених показників диференціації заробітної плати відносяться доцільний коефіцієнт диференціації та коефіцієнт фондів.
Доцільний коефіцієнт диференціації розраховується за формулою:
де d1 - величина першого дециля (10% працівників мають зарплату нижче цього значення);
d9 - величина дев'ятого дециля (10% працівників мають зарплату вище цього значення).
Коефіцієнт фондів розраховується за формулою:
де Ф1 - фонд заробітної плати, який припадає на 10% працівників з найнижчою зарплатою;
Ф10 - фонд заробітної плати, який припадає на 10% працівників з найвищою зарплатою;
f1 - середня заробітна плата найменш оплачуваних працівників;
f10 - середня заробітна плата найбільш оплачуваних працівників.
Коефіцієнти диференціації заробітної плати працівників розраховуються на рівні підприємств, галузей і економіки в цілому.
Питання 35. Склад витрат підприємств і організацій на робочу силу
Статистика витрат на робочу силу - це новий розділ української статистики праці.
Витратами підприємства (організації) на робочу силу називаються суми винагород у грошовій і натуральній формах, нараховані найманим працівникам за виконану роботу, і додаткові витрати, зроблені організацією на користь своїх працівників.
Згідно з міжнародною стандартною класифікацією в складі витрат на робочу силу виділяють десять груп.
У перші чотири групи входять витрати на оплату праці, що входять до складу фонду заробітної плати: оплату за відпрацьований час, оплату за невідпрацьований час, одноразові заохочувальні виплати, регулярні виплати в натуральній формі (на харчування, житло, паливо).
2) внески до недержавних пенсійних фондів;
У дев'яту групу входять інші витрати, не віднесені до вищеперелічених груп, але пов'язані з використанням найманої праці: оплата проїзду до місця роботи або відпочинку, вартість виданої безкоштовно форменого одягу, обмундирування, спецодягу, спецвзуття, інших засобів індивідуального захисту, витрати на відрядження, включаючи добові , або витрати, що виплачуються замість добових, витрати при переведенні працівників.
У десяту групу входять податки, пов'язані з використанням робочої сили: податок з суми перевищення фактичних витрат на оплату праці працівників в порівнянні з їх нормованої величиною, плата за залучення іноземної сили і ін.
У витрати організацій на робочу силу не включаються такі елементи:
1) допомоги по тимчасовій непрацездатності, вагітності та пологах, догляду за дитиною та інші виплати з позабюджетних фондів;
3) доходи по акціях і інші від участі працівників у власності організації.