З 1913 по 1918 рік у Росії на Російсько-Балтійському вагонному заводі (Руссобалт) випускалося кілька серій літака «Ілля Муромець» (С-22), який використовувався як в мирних, так і у військових цілях, і поставив ряд світових рекордів. Про це літаку і піде мова в цій замітці.
Знаменитий літак був створений авіаційним відділом заводу «Руссо-Балт», під керівництвом колективу, очолюваного Ігорем Івановичем Сікорським (в 1919 році він емігрував до США і прославився конструюванням вертольотів). У створенні літака також брали участь такі конструктори як К. К. Ергант, М. Ф. Кліміксеев, А. А. Серебров, князь А. С. Кудашев, Г. П. Адлер.
Ігор Іванович Сікорський, 1914 р
Попередником «Іллі Муромця» став літак «Російський витязь» - перший в світі чотиримоторний літак. Він теж був спроектований на «Руссбалте» під керівництвом Сікорського.
«Російський витязь», 1913
"Ілля Муромець" з двигунами "Аргус" в Санкт-Петербурзі восени 1914 р кабіні - капітан Г. Г. Горшков
На жаль, в той час в Російській імперії не було власного виробництва авіамоторів, тому на «Іллю Муромця» були поставлені німецькі мотори «Аргус» (Argus) потужністю 100 к.с. кожен (надалі ставилися й інші типи моторів, в т.ч. і розроблений в 1915 році російський Р-БВ3).
Розмах крила «Іллі Муромця» дорівнював 32 м, а повна площа крила - 182 м 2. Всі основні деталі літака були зроблені з дерева. Верхнє і нижнє крила зібрані з окремих частин, з'єднаних по роз'ємів.
Сікорський був упевнений в своєму літаку, і пролітав над містом на невеликій для того часу висоті - всього 400 метрів. У той час пілоти одномоторних літаків уникали польотів над містами, тому що в разі відмови мотора вимушена посадка в міських умовах могла виявитися фатальною. На "Муромця" було встановлено 4 мотора, тому Сікорський був упевнений в безпеці літака.
Зупинка двох з чотирьох моторів ще не обов'язково повинна змусити літак опуститися. За крил літака під час польоту могли ходити люди, і це не порушувало рівноваги «Іллі Муромця» (вихід на крило під час польоту виконав сам Сікорський, щоб переконатися, що при необхідності льотчик зможе зайнятися ремонтом мотора прямо в повітрі). На той момент це було абсолютно новим і виробляло велике враження.
Саме «Ілля Муромець» став першим пасажирським літаком. Вперше в історії авіації у нього була окрема від кабіни пілота салон, зі спальними кімнатами, опаленням, електричним освітленням і навіть ванною з туалетом.
Інтер'єр Іллі Муромця, вид назад з боку кабіни. Праворуч на передньому плані - кавалерійський карабін
Інтер'єр Іллі Муромця.
Під час цього перельоту сталася надзвичайна подія. Незабаром після того, як був здійснений зліт після запланованої посадки в Орші (місто у Вітебській області), від правого мотора, швидше за все через сильну бовтанки, від'єднався шланг подачі пального, в результаті чого випливала струмінь бензину загорілася і за мотором забушував полум'я. Мало не загинув вискочив на крило Панасюк, який намагався загасити полум'я - він сам був облитий бензином і загорівся. Його врятував Лавров, загасивши вогнегасником, він же зумів перекрити кран подачі пального.
Сікорський успішно здійснив вимушену посадку, а літак був швидко, протягом години, відремонтований, але тому що насувалися сутінки, було прийнято рішення заночувати.
До Києва дісталися без подальших пригод. Зворотний переліт обійшовся без великих ПП, але Сікорському довелося виходити на крило, щоб підтягнути розбовталися від тряски гайки карбюратора одного з моторів. Зворотний переліт Київ-Петербург був здійснений за один день за 14 годин 38 хвилин, що було рекордом для важкої авіації. На честь цієї події серія отримала назву київської.
Навесні 1914 була випущена модифікація «Іллі Муромця» у вигляді гідроплана, і аж до 1917 року він залишався найбільшим гідропланом в світі.
Ілля Муромець (тип Б) на поплавцях в акваторії Лібавской військово-морської бази на Балтійському морі
Ілля Муромець (тип Б) оснащений двигунами Сальмсон в Петрограді незабаром після початку Першої світової війни
Однак від льотчиків, що зазнали літак в бойових умовах, надходили негативні відгуки. Штабс-капітан Руднєв доносив, що "Муромець" погано набирає висоту, має невелику швидкість, не захищений, і тому спостереження за фортецею Перемишль можна вести тільки на великій відстані і на максимально можливій висоті. Про жодні бомбардуваннях і польотах в тил супротивника не повідомлялося.
Думка про літак складалося негативне, в результаті видача заводу «Руссобалт» завдатку в розмірі 3.6.млн. руб. на будівництво замовлених літаків була припинена.
Ситуацію врятував Михайло Володимирович Шидловський, який керував авіаційним відділом «Руссо-Балт». Він визнав, що літак має недоліки, але вказав на те, що екіпажі мають недостатню підготовку. Він погодився призупинити будівництво 32 машин, але наполіг на будівлі перших десяти, для того, щоб їх можна було всебічно перевірити в бойових умовах. Їм було запропоновано формувати «Іллі Муромці» в ескадри, за прикладом морського флоту.
Створена ескадра базувалася недалеко від містечка Яблонна під Варшавою в 40 км.
Ілля Муромець Київський в польоті над аеродромом в Яблонне, 1915 рік
1) Вантажопідйомність (корисне навантаження) 85 пудів. При бойових польотах з запасом пального на 5 годин і при озброєнні 2-я кулеметами, карабіном, бомб можна брати до 30 пудів при постійному екіпажі з 3-х чоловік. Якщо ж замість бомб взяти бензину і масла, то тривалість польоту може бути збільшена до 9 - 10 годин.
2) Швидкість підйому корабля при зазначеної навантаженні на 2500 метрів - 45 хвилин.
3) Швидкість польоту корабля - 100 - 110 кілометрі на годину.
4) Зручність управління (екіпаж знаходиться в закритому приміщенні, і пілоти можуть змінювати один одного).
5) Хороший огляд і зручність спостереження (біноклі, труби).
6) Зручність фотографування і кидання бомб.
За всю війну дана ескадра зробила 400 бойових вильотів, скинула 65 тонн бомб і знищила 12 ворожих винищувачів, втративши при цьому лише один літак безпосередньо в боях з ворожими винищувачами.
Ілля Муромець тип Г-2 мав місце для хвостового стрілка
Вагонне виробництво перевели до Твері, автомобільне - в Петроград і частково в Москву, в Філі) інженером Кірєєвим був сконструйований авіадвигун Р-ШМБ. Це був шестициліндровий двотактний двигун водяного охолодження з радіаторами з боків автомобільного типу. Після установки цих російських двигунів на ІМ-2, виявилося, що ці двигуни краще Сальмсон і Сабим як за якістю, так і за характеристиками. За деякими показниками ці російські двигуни перевершували німецькі «Аргус», спочатку ставилися на цей літак.
Ілля Муромець (ІМ-2) з двигунами Р-ШМБ. У центрі - 400-кг бомба. Ігор Сікорський - четвертий зліва, М. В. Шидловський - другий праворуч.
Ілля Муромець, тип Г-3, з двома двигунами Рено і двома Р-ШМБ
Восени 1915 р, один з них вперше в історії авіації підняв в повітря і скинув бомбу величезної для того часу маси - 25 пудів (400 кг).
Ілля Муромець №2 (Серія В; з підвішеною бомбою в 400 кг)
Один з поштових літаків був переданий школі Повітряної Стрільби і бомбометання (Серпухов), де на ньому протягом 1922-1923 років здійснено близько 80 навчальних польотів. Після цього «Муромці» в повітря не піднімалися.