У статті розглянуті нові походи до етіопатогенетичної лікування хронічного тонзиліту
Ключові слова: хронічний тонзиліт, гідровакуумного аспірація, лазеро- озонотерапія, лазерна тонзіллотомію.
Актуальність тактики лікування хворих на хронічний тонзиліт не викликає сумніву. Це підтверджується безліччю пропонованих методів консервативного лікування, а також різноманітністю думок щодо хірургічного підходу - тонзилектомії.
Академік І.Б.Солдатов зазначає, що найчастіше патологічні зміни в мигдалинах при їх хронічному запаленні мають оборотний характер. І за статистикою, у половини хворих, які зазнали тонзилектомії з приводу хронічного тонзиліту, я не бачу морфологічних ознак хронічного запалення. З огляду на це зрозуміла тенденція зменшення показань хірургічного лікування і виваженого підходу до лікування хворих.
Лікування хронічного тонзиліту повинно відповідати клінічним перебігом і формам захворювання. Консервативна терапія проводиться хворим з простою і токсико-алергічної 1 формами захворювання поза періодом загострення, а з токсико-алергічної формою 2 - показана тонзилектомія.
Найбільш перспективними методами консервативного лікування хронічного тонзиліту є методи гідровакуумного аспірації та лазеро- озонотерапії розроблені нами.
При гідровакуумного аспірації відбувається видалення вмісту лакун піднебінних мигдалин і подальше їх промивання антисептичними розчинами.
Найбільш ефективним, на наш погляд, є застосування озону, оскільки при хронічному тонзиліті є гіпоксія мигдалин з появою надлишку біологічно активних сполук, обумовлених неповним окисленням продуктів тканинного обміну. Озон, як неспецифічний лікувальний фактор, має високу окислювально-відновної здатністю і має виражений бактерицидний, фунгіцидний і противірусний ефект. Озон може проникати в біологічні тканини і підвищувати парціальний тиск кисню. Він добре переноситься хворими, не дає побічних ефектів.
Після 5 сеансів лазеро- озонотерапії у більшості хворих спостерігався позитивний клінічний ефект, який проявлявся в зменшенні і зникненні болю і неприємних відчуттів в горлі. Хворі перестали відчувати свої мигдалини, у них з'явилося відчуття легкості в горлі. При фарингоскопии зазначалося зменшення застійних явищ в горлі, мигдалики зменшувалися в розмірах, лакуни очистилися від патологічного вмісту, зменшилися явища регіонарного лімфоаденітом. Суб'єктивно хворі відзначали поліпшення загального стану, підвищення працездатності.
В даний час набуває поширення поліхірургіческій метод лазерної дії, при якому відбувається часткова деструкція піднебінних мигдалин, припиняються ангіни, значно поліпшується загальний стан нормалізуються показники імунного гомеостазу. Гідність його полягає в безкровність, малої хворобливості, відсутності виражених реактивних змін в оточуючих тканинах і подальшого грубого рубцювання, а також в стійкому терапевтичному ефекті у 85% хворих на хронічний тонзиліт. Важливою обставиною є і те, що після лазеротонзіллотоміі спостерігається виражена стимуляція неспецифічних факторів захисту імунітету, гіпосесібілізація організму до тканинних і бактеріальних антигенів, що, можливо. Пов'язано з вивільненням з утворених після лазерного впливу некротичних тканин активних комплексів, що зробили істотний стимулюючий вплив на імунітет.
Таким чином послідовність вибору лікування від консервативного до хірургічного вимагає терпіння як у лікаря так і хворого, але дозволяє зберегти мигдалики, як важлива ланка гемеостазма організму.