Хрипіти, хріп'еть, -плю, -пише; несов.
1. Видавати сипле, глухі звуки. Хрипить кашель. Стара платівка хрипить.
2. Говорити або співати хрипким голосом. Х. від застуди.
сов. про
-плю, -пише.
сущ. хрипіння, -я, пор.
Хрипіти, середнє між хропіти і сіпеть; видавати хрипкі звуки, нечисті, неясні, здавлені, то в роді хрюкання, то шиплячі або зі свистом. В горлі щось хрипить, є перешкода дихання, мови. Їж, хрипи, та працюй, не спи. Собака на ланцюгу мало не повісився, вже хрипіла, горлом, а хропуть в ніс. Нині все щось хриплять, повальна хриплость, хрипота ж. Насос хрипить, хропе, сипить, шарудить, в ньому є несправність. Хриплого співати, а голодному танцювати. Хрипкий голос. Хрипнути, поступово ставати хрипким. Храпловатий голос, з хриплуватий, з невеликою хрипоти. Хрипливий, -вост, то ж чи | часта хрипота, схильність до хрипіння. Хрипіння пор. хрип м. дійств. по глаг. хрипіти і хрипкий звук. | Хрип, простудна хрипота, хриплость; вдало говір. замість грип. | Вят. твер. карк, загривок, шийний потилицю; спина, горб. Хрипун м. -нья ж. хріпуля об. хто хрипко каже, захрип. | Хрипун, птиця сіра плюгавка, кречетка. Хріпать пск. бути немічним або болючим, занепадати.
Хрипіти несов. неперех. 1) Видавати горлом хрипкі, нечисті по тону, сиплі звуки. 2) а) розм. Говорити, вимовляти голосом, що характеризується такими звуками. б) Звучати хрипко (про музичні інструменти). 3) БЕЗЛІМ. розм. Про наявність хрипів.
Хрипіти хриплю, хрипиш, несов. (До прохрипіти). 1. без доп. Видавати горлом сипле, глухі, нечистого тони звуки. Дивись, вже ти хрипиш, а він собі йде вперед і гавкоту твого зовсім помічає. Крилов. Хриплячи, "Палиці" стогнав. Некрасов. Хворий хрипить. 2. що і без доп. Говорити, вимовляти таким голосом (розм.). Хрипить на вухо по секрету.