Іноді росіяни й українці ображають один одного смішними і нічого не значущими словами, типу - москаль, хохол, кацап, не розуміючи значення тих слів, які вони вимовляють.
Складається враження, що ці люди абсолютно безграмотні, дурні і наївні в своєму дивному «націоналістичному» фанатизмі. Втім, фанатизм будь-якого типу властивий вкрай обмеженим людям, не здатним ні мислити, ні міркувати самостійно.
Такі слова, як «панки», «хохли», «стиляги», «кацапи», «металісти» позначають напрямок моди і не мають ніякого відношення до етнічного походження, оскільки ними можуть бути люди різних національностей.
Хохол (жін. Хохлушка) - жартівливе, іноді зневажливе або образливе прізвисько українців.
У Росії і в багатьох інших країнах українців часто називають «хохлами», придумуючи про них все нові і нові анекдоти, навіть не замислюються, що воно означає. А між тим, вся справа в козацькій моді. Вважається, що слово «хохол» пов'язано з довгим чубом на виголеній голові запорізьких козаків, хоча самі українці називали таку зачіску словом «оселедець».
Дослідники стверджують, що слово «хохол» тюркського походження і його можна перевести на сучасну російську мову як «син неба», «блакитноокий», «небесний». Також пов'язують прізвисько «хохол» зі словами кримсько-татарської мови - «хо» перекладається як «син», а «хол» - як «сонце», але з українцями ці терміни безпосередньо не пов'язані.
Відомо, що за часів Київської Русі такий чуб означав приналежність до знатного роду. Наприклад, у князя Святослава Ігоревича (сина князя Ігоря Рюриковича і княгині Ольги) був саме такий чуб-оселедець. Збереглося візантійське опис зовнішності князя Святослава Ігоровича, «Голова в нього була зовсім гола, але з одного боку її звисало пасмо волосся - ознака знатності роду».
При цьому носити його дозволялось лише досвідченим зрілим чоловікам-воїнам. Молодим бійцям носити таку зачіску заборонялося. Збривання пасма в покарання за проступок вважалося самим ганебним з усіх.
Етнографи та історики, які вивчали етимологію цього образливого для багатьох українців прізвиська, вважають, що поняття «хал-гол» сягає корінням часів татаро-монгольського ярма. З монгольської мови дане словосполучення вони переводять як «синьо-жовтий», а такі кольори співвідносяться з колірною гамою прапора і герба Галицько-Волинського князівства, роль якого посилилася вже після розпаду Київської Русі.
У XIX столітті на території Сибіру «хохлами» могли називати не тільки українців, а й білорусів, і російських переселенців з південних районів європейської частини Росії. Слово «хохол» вживають і старообрядці-липовани, які проживають і зараз близько дельти Дунаю, в сучасному невеликому містечку Вилкове, причому цей термін вони вживають до православних громадян, незалежно від їх національності - і до росіян, і до українців.
Зараз слово «хохол» вживається по відношенню до українців зі значною часткою зневаги і часто позначає звичайного обивателя, що відрізняється низьким рівнем культури. Досить часто росіяни називають Україну «Хохляндії», а образ етнічного українця асоціюється з широкими шароварами, білої сорочкою, довгими обвислими вусами і чубом на тім'ї. Також до цих пір ходять легенди, що «хохли» живуть на хуторах, розкиданих по українському степу, а їх основною їжею є горілка і свиняче сало.
У свою чергу українці теж придумали росіянам образливі прізвиська - такі як «кацап» і «москаль».
Слово «кацап» теж відноситься до напрямку моди і стосувалося тих, хто відпускав довгі бороди.
У цього слово кілька варіантів походження. тюркське: «касап» - м'ясник, жорстокий розбійник; українське: «як цап» - «як козел». Голомозим українцям бородаті російські мужики, по всій видимості, нагадували козлів. Спочатку кацапами росіяни називали татар-загарбників за їх жорстокість, проте пізніше це слово перекочувало в українську мову і стало застосовуватися по відношенню і до самих росіян.
Слово «москаль» зустрічається не тільки в українському, а й в білоруському, польському, румунському, сербською мовами і має негативний або іронічний характер, хоча спочатку підкреслювало лише географічну приналежність людини. Походить від назви міста «Москва» і вживалося до всіх без винятку російським - в основному, солдатам. Деякі дослідники стверджують, що слово «москаль» має австрійське походження і перекладається як «воїн».
Від «москаля» відбулося багато прізвищ, поширених і в Україні і в Росії - Москаленко, Москальов, Москаловіч, Москалик, Москальчук і ін.