Після попереднього тренування найширшого м'яза спи-ни за допомогою програмованої електростимуляції з возрастаю-щей частотою протягом декількох тижнів проводиться окутивальфа-ня обох шлуночків вільним трансплантатом цього м'яза з підшиті електродом стимулятора, програмованим і синхронно-зірованним по зубця R кардіосигналу. Трансплантат скелетного м'яза покриває близько 70% обох шлуночків серця і фіксують-ється до їх перикарду і міокарду. Для синхронізованого скор-щення аутомишци і серця по зубця R кардіосигналу другий електрод фіксується в області виносить тракту правого ж-лудочка, а стимулятор імплантується за звичайною методикою.
Оскільки етіологія ДКМП остаточно не встановлена, її специфічної профілактики не існує. Виходячи з вірус-іммуннологіческім теорії розвитку цього захворювання, в якост-стве можливих заходів первинної профілактики обговорюється пи-рос про вивчення факторів ризику його виникнення з подальші-ські вакцинацією предласположенних контингентів проти кардіотропних вірусів і активним лікуванням респіраторних ін-фекции, а також медико- генетичним консультуванням.
В експериментальній моделі вірусного міокардиту у мишей показано позитивний вплив вакцинації, введення препарату рибавірину, що володіє широкою антивірусною активністю по відношенню до ДНК і РНК-збудників, і рекомбі-кімнатній людського лейкоцитарного a-інтерферону на глибину по-ражения міокарда та наслідки захворювання. Будучи введення не-посередньо перед инокуляцией або в першу добу після неї, препарати перешкоджали реплікації вірусів в міокарді, спо-собствовать зменшення поширеності запальної інфільтрації і некрозу кардіоміоцитів, а також зниження леталь-ності тварин (A. Matsumori з співавт. 1987, і ін .). Ці дані перед- представляються перспективними щодо розробки заходів первинної профілактики важких вірусних міокардитів і ДКМП в перио-ди епідемії у схильних осіб, зокрема, з обтяжений-ним сімейним анамнезом і зниженою функцією імунної сис-теми.
Для запобігання посилення ураження міокарда біль-ним ДКМП рекомендується виключити вживання алкоголю, бере-менность, куріння, уникати простудних захворювань, забезпечити повноцінне збалансоване харчування, багате вітамінами, преж-де всього тіамін, а також солями калію і магнію.
Дослідження останніх років значно розширили наше уявлення про етіологію, патогенез, клініку, діагностику та ті-ченіі ДКМП. При цьому, однак, виник ряд нових питань, потреба-ющихся в уточненні.
Ідіопатична ДКМП як етапний діагноз. "Невічні" ідіопатичною ДКМП як нозологічної одиниці на відміну, на-приклад, від ІХС випливає з самого визначення цього захворювання. У міру чіткого встановлення його причин, яких, ймовірно, не-скільки, буде поповнюватися група так званих специфічні-ких кардіоміопатій, а власне, ДКМП - танути, подібно крок-Реневье шкірі.
Гетерогенність ідіопатичною ДКМП. Хоча вірус-імунологічна гіпотеза походження ідіопатичною ДКМП полу-чила досить переконливе обгрунтування, вона не вичерпує всі можливі причини розвитку цього захворювання. У 25-50% таких хворих воно, очевидно, є результатом важкого міокардиту ві-РУСН або алергічного генезу, клінічно протікає по типу Фідлеровского, іншими словами "миокардитическим кардіос-клерозом". (До речі, нозологічна сутність цього поняття, суще-ного лише у вітчизняній номенклатурі, і його відмінності від "постміокардітіческій" варіанту ДКМП, вимагають уточнення). У виникненні частині випадків ідіопатичної ДКМП можуть грати роль токсичні агенти, як, наприклад, ксенобіотики або алко-голота, дефіцит тих чи інших речовин, необхідних для нормально-го метаболізму міокарда, а також генетично детерміновані порушення мембранного транспорту кальцію в кардіоміоцитах, як це має місце в природній тваринної моделі цього захворювання. У зв'язку з цим вимагають уточнення місце і роль порушень імунної-ного статусу (дефіциту клітинної ланки і активації гуморально-го) в патогенезі ідіопатичною ДКМП: чи є вони привчає-ними або ж, принаймні, в частині випадків відображають неспец-фического вторинний імунодефіцит.
Таким чином, є підстави вважати, що ідіопаті-чна ДКМП не однорідна по етіології, що, ймовірно, в визна діленої мірою визначає гетерогенність її морфологічного суб-страта і клінічного перебігу.
ДКМП: хвороба або синдром? Як відомо, ДКМП не ма-ет жодного специфічного клінічного, інструментального та морфологічного ознаки і діагностується по їх совокупнос-ти тільки після виключення іншої патології відомої етіоло-гії з подібними проявами. У зв'язку з цим виникає думка, що ДКМП в строгому сенсі не є нозологічною едини-цей, а являє собою свого роду клінічний синдром - кінцевий результат впливу на міокард різних пошкоджень-дають факторів. Прояв цього синдрому повністю відповідає картині так званої первинно миокардиальной, або метаболічної застійної серцевої недостатності з переваж-громадським порушенням систолічної функції по визначенню Н. М. Мухарлямова (1982).
Поєднання ідіопатичною ДКМП з іншими захворювання-ми серця. Обов'язковою умовою для постановки діагнозу йди-опатіческой ДКМП вважається виключення захворювання міокарда відомої етіології. На практиці цей критерій може бути ис-користування мож без застережень далеко не завжди. Серед хворих ДКМП зустрічаються особи старше 50 і навіть 60 років, у яких закономірно виявляються атеросклероз коронарних артерій, м'яка артеріальний-ва гіпертензія, пролапс мітрального клапана. Резонно вважати, що етіологічні фактори, що викликають розвиток ідіопатічес-кою ДКМП, можуть мати місце при всіх цих захворюваннях. Хоча існування такої поєднаної патології в даний час до-казано, інтерпретація взаємин двох захворювань связа-на зі значними труднощами, причому відзначається тенденція відносити всі зміни до патології серця, генез якої извес-тен. Це обумовлює актуальність розробки відповідних діагностичних алгоритмів.
Вивчення даних питань дозволить, на наш погляд, поглибити сучасні уявлення про нозологічної сутності ДКМП і буде сприяти подальшому поліпшенню її розпізнавання і лікування.