В системі туризму тісно переплетені інтереси економіки та культу-ри, безпеки і міжнародних відносин, екології та зайнятості населення, готельного бізнесу та транспортних організацій. Роз-нення туризму має велике значення як для держави в цілому, так і для окремої особистості зокрема.
Характеристика сутності туризму
Статистичне визначення туризму
Фактори, що впливають на розвиток туризму
Характеристика сутності туризму
Людству протягом усього його багатовікової історії було властиве прагнення до подорожей з метою розвитку торгівлі, і завоювання і освоєння нових земель, пошуку ресурсів і т.д.
Подорож -термін, що характеризує переміщення людей в просторі незалежно від мети такого переміщення. Різновидом подорожі є туризм.
Туризм (фр.tourism, від tour- прогулянка, поїздка) - явище, з одного боку, відносно молоде, що стало масовим толь-ко після Другої світової війни, з іншого - має глибоке історичне коріння, оскільки подорожі відомі з давньої-ших часів. В історії туризму прийнято розрізняти чотири етапи:
1) до початку XIX в. - елітарний туризм, зародження спе-зованих підприємств з виробництва турист-ських послуг;
2) XIX ст. - Перша світова війна - революційні изме-нения в розвитку транспорту, створення перших бюро шляхо-ходів;
3) період між двома світовими війнами - початок ста-новлення масового туризму;
4) після Другої світової війни - сучасний етап - мас-совий туризм, формування туристичної індустрії як міжгалузевого комплексу по виробництву товарів і ус-луг для туризму.
Перший етап визначається як передісторія туризму. Так, в античні часи основними мотивами подорожей є-лись торгівля, освіта, паломництво, лікування. У Стародавній Греції зародилися спортивні поїздки, коли на Олімпійські ігри збиралися жителі з усієї країни. Ранні фінікійці плавали по Середземному морю до берегів сьогоднішніх Сирії і Лівану, розміщуючи там свої колонії і розвиваючи торгівлю.
У середньовіччі посилюється релігійний характер путеше-тей. Релігійні переконання спонукали мільйони віруючих здійснювати паломництва до святинь: мусульман - до Мекки, християн - до Єрусалима і Рим. Середньовічні церкви стали пануючими інстанціями і єдиною визнаною владою в різних країнах. Монастирі брали путешест-венников. Прочан будинку, як різновид гості-ниць, містилися релігійними орденами.
Епоха Ренесансу і Просвітництва послаблює релігійні мотиви і підсилює індивідуальний характер і освітню спрямованість поїздок. Молоді дворяни нерідко відправлялися в своєрідні «гран-тури» по Європі, перш ніж вступити на терені професійної або політичної діяльності. Англійці, наприклад, маршрут такої подорожі починали в Лондоні, звідки їхали до Франції (з тривалим перебуванням третьому в Парижі), а потім - до Італії. Зворотний їх шлях пролягав через Швейцарію, Німеччину, Нідерланди.
До середини XIX в. подорожі були не самоціллю, а необ-ходимо умовою і засобом для досягнення власне мети (торгівля, паломництво, розширення кругозору), а також відрізнялися примітивними засобами пересування.
Другий етап в історії туризму характеризується революци-оннимі змінами в розвитку транспорту. Винаходи па-рохода, паровоза, що супроводжувалися розширенням мережі доріг, зумовили більшу надійність і швидкість пересування при одночасному зниженні витрат на подорожі. Підвищення якості і надійності транспортних перевезень в сукупності з їх здешевленням, а також поступове скорочення робочого часу викликали істотне збільшення потоків подорожую-чих. У зв'язку з цим виникли перші підприємства, спеціалізовані-рова на обслуговуванні тимчасових відвідувачів. На зміну скромним «кімнатах для гостей» у будинках священнослужителів, монастирях і релігійних місіях прийшли перші готелі. До середини XIX в. індустрія відпочинку розширює сферу діяль-ності. З'являються перші бюро подорожей, в завдання яких входили організація туристських поїздок і реалізація їх потре-вачів. Класичним прикладом є груповий тур на відпочинок, організований англійцем Т. Куком в 1841 р Комплекс ус-луг включав в себе двадцятимильну поїздку по залізниці, чай і булочки в поїзді, духовий оркестр. Т. Кук створив (первона-чільного в Лестері, потім в Лондоні) перші бюро подорожей. У 1854 р за їх зразком К. Різель відкрив перше німецьке бюро подорожей в Берліні. У другій половині XIX ст. туристські бюро були створені в багатьох країнах світу. Починаючи з 1862 р з'являються перші каталоги туристичних поїздок, що відобразили процес розширення туристичного попиту.
Перша світова війна, Велика депресія 30-х рр. і Друга світова війна зробили негативний вплив на розвиток туризму. Разом з тим саме в період між цими війнами зароджується масовий туризм (третій етап), розквіт якого припадає повоєнні десятиліття.
Після Другої світової війни туризм набуває дійсно масовий характер (четвертий етап). З предмета рос-коші він стає потребою для більшості населення високорозвинених країн. Формується індустрія туризму зі свої-ми інститутами, продуктом, виробничим циклом, методами організації та управління. Даний етап характеризується швидким зростанням кількості подорожуючих, збільшенням числа туристських підприємств та обсягів їх виробництва, масо-вим будівництвом засобів розміщення, об'єктів туристичної Інфраструктури: Особливістю сучасного туризму є широкий міжнародний обмін. При цьому в попиті і запропонованого-жении на ринку відбулися істотні зміни. Даний факт дає підставу стверджувати, що масовий конвеєрний туризм трансформувався в масовий диференційований. Якщо перший передбачає знеособленість послуг в розрахунку на од-нородного потреб і мотивацій туристів, то другий ха-рактерізует різноманітністю пропонованих послуг і досить чітко вираженою спеціалізацією туристського пропозиції. Трансформація конвеєрного туризму в диференційований відбувалася одночасно з переходом від ринку продавця до рин-ку покупця.
Маючи настільки тривалу історію, туризм до справжнього време-ні не отримав однозначного визначення. Як справедливо вказує російський вчений В.Г. Сапрунова, до сих пір відсутня єдність думок з проблем трактування сутності туризму та його понятійного апарату. Тим часом питання дефініцій, тобто узгоджених і прийнятих за основу визначень, понять, термінологій туризму, є необхідною умовою поні-манія явищ і процесів, характерних для туризму.
Існуючі визначення туризму можна об'єднати в три групи.
В першу входять визначення, що характеризують туризм як різновид рекреації (розширеного відтворення фізичних, інтелектуальних і емоційних сил людини),
систему і форму проведення вільного часу шляхом викорис-тання сфери послуг в походах і поїздках, які поєднують ак-тивний відпочинок і зміцнення здоров'я людини з підвищенням його загальної культури і освіченості. Зокрема, в Манильской декларації по світовому туризму (додаток 1) останній розглядається як один з видів активного відпочинку, представ-ляющий собою подорожі, що здійснюються з метою пізнання тих чи інших районів, нових країн і поєднувані в ряді країн з еле-ментами спорту. Подібні визначення носять узкоспеціаль-ний характер і стосуються тільки окремих аспектів туризму або його видових особливостей.
Друга група визначень туризму розглядає його як одну з форм міграції населення, пов'язує з актом руху, подорожі, подолання простору і виступає в якості інструментарію статистики туризму (див. § 1.2).
Таким чином, існує багато визначень туризму, рас-кривает його різні сторони. Відсутність же єдиного під-ходу до цього питання не тільки ускладнює вивчення організації туризму як навчальної дисципліни, але може мати неблагопріят-ні наслідки в практичних діях суб'єктів туристичної діяльності.