ГРОМАДЯНИН, граждан'ін, -а, мн. ч. громадяни, громадян, м.
1. Особа, що належить до постійного населення даної держави, що користується його захистом і наділене сукупністю прав і обов'язків.
2. Доросла людина, а також форма звертання до нього.
ж. громадянка, -и.
ГРОМАДЯНИН м. Громадянка ж. міський житель, городянин, посадский. | Член громади або народу, який перебуває під одним загальним управлінням; кожну особу або осіб, з складових народ, землю, держава. Громадянином відомого міста називають приписаного до цього міста купця, міщанина чи цехового. Іменитий громадянин, старий. звання найбагатших і найпочесніших купців. Почесний громадянин, нинішнє звання, що дарується купцям і недворянам за заслуги і вислуги, також військовим і цивільним чиновникам, які не вислужили ні потомственого, ні особистого дворянства. Статечний громадянин, відміну, жалуемой за службу по міських виборів. Цивільний, що відноситься до громадян, до державного або народному управлінню, до підданства. Цивільні обов'язки двоякі: до уряду і до ближнього. | Протиставляється іноді державному або урядовому, і тоді виходить: приватний, домашній, общинний; | противопол. військовому: цивільний, що відноситься до служби з управління; | духовному або церковному, означаючи: мирської, повсякденний, життєвий. Цивільне право, громадянська служба, - мундир. Громадянська друк. Цивільні доблесті, мирні і миротворним, честь, любов і правда. Цивільний вінець, корона, вживана в давнину нагорода або прославляння за громадянську доблесть. Громадянська палата, палата цивільного суду, вища в губернії місце або середній ступінь суду і розправи з судовим або спірних справах. Громадянська смерть людини, стан позбавленого, за вироком суду, цивільних прав. Громадянство пор. стан громадянина; звання, права і обов'язки його. | Стан громадян, громадяни. Гражданственний, до громадянства відноситься. Громадянськість ж. стан громадянської громади; поняття і ступінь освіти, необхідні для складання громадянського суспільства.
ГРОМАДЯНИН м. 1) Особа, що належить до населення якого-л. держави, що користується всіма правами, забезпеченими законами цієї держави, і виконує всі обов'язки, встановлені законами цієї держави; підданий будь-л. держави. 2) Людина, службовець батьківщині, народу, який дбає про суспільне благо. 3) Доросла людина, чоловік. 4) употр. як офіційне звернення до чоловіка.
ГРОМАДЯНИН громадянина, мн. громадяни (громадяни устар. або простореч.), громадян, м. 1. Підданий якого-н. держави. Американський громадянин. Ось він (пролетаріат), творець світової праці і громадянин. цілому світові. Самобутниками. 2. Свідомий член суспільства, людина; підкоряє свої особисті інтереси громадським (ритор.). Поетом можеш ти не бути, але громадянином бути зобов'язаний. Некрасов. 3. Доросла людина, чоловік (нов.). Невідомий громадянин розчавлений трамваєм. || Формула звернення до чоловіка (нов.). Громадянин, постійте! Потомствений почесний громадянин (дореволюц.) - звання, присвоюється особам недворянського стану за якісь н. заслуги або в силу освітнього цензу.
«Громадянин», політична і літературна газета-журнал консервативно-монархічного спрямування, 1872-1914, Харків. Ґрунтовно князь В.П.Мещерскій; в 1873-74 «Громадянин» редагував Ф. М. Достоєвський.