ГЛОБАЛІЗАЦІЯ ЯК ІДЕОЛОГІЯ
Глобальна криза давно вже добрався і до Росії. Ліберали з телевізора роз'яснили нам, що ми живемо в єдиній глобальній системі, а тому всі біди глобального світу - це тепер і наші біди. У зв'язку з цим давайте згадаємо, що на рубежі 1920-1930-х років в США розбушувався ще більш серйозну кризу, що поширився і на Європу, настільки серйозний, що увійшов в історію як Велика депресія. Сьогодні про це воліють не згадувати і, очевидно, свідомо. Адже на відміну від нинішньої ситуації Радянська Росія тоді кризи глобального не тільки не відчула, а навіть навпаки, в той час, як Захід був стурбований власним виживанням, зробила потужний ривок вперед.
А тепер запитаймо себе. Хіба в ті часи, часи Сталіна, світ не був глобальним? Чому від нинішньої кризи нас «трясе», а тоді, навпаки, ми були на підйомі?
А реальністю глобалізація стала після відкриття європейцями інших континентів, після Великих географічних відкриттів. Так буває, що реальність існує, але вона ще не усвідомлена і не має назви. Уже більше п'яти століть пройшло з тих пір, як світ перестав бути мозаїкою окремих, навіть не знають про існування один одного цивілізацій. Світ став єдиним, всепланетному, глобальним. І це не було просто механічним з'єднанням країн і континентів, тепер всі процеси на планеті стали взаємозалежними і взаємопов'язаними. Глобалізація породила те, що прийнято називати сьогодні «світовим порядком». Глобалізація, про яку говорять в наші дні, це всього лише черговий виток процесу тієї, що вже є, «старої» глобалізації. І мета цього чергового витка глобалізації - встановити на планеті «Новий світовий порядок». Щоб мати уявлення про те, яким може бути «новий» порядок, треба б згадати, а яким був «старий» світовий порядок, той, початковий. Що дала глобалізація людству?
А яким обіцяє бути «Новий світовий порядок?» Хто і в чиїх інтересах створює цей порядок? «Глобалізатори» не роблять з цього великої таємниці. На однодолларовой банкноті США дається достатньо інформації на цю тему. На ній зображений масонський символ - піраміда, вершину якої вінчає так зване «всевидюче око». А біля основи піраміди на девизной стрічці напис «NOVUS ORDO SECLORUM» - «Новий світовий порядок». Це може означати, що «Новий світовий порядок» створюється за завданням і в інтересах господарів долара - фінансово-банківської еліти світу, чиї імена приховані за масонською символікою, а тому їх досить часто називають «світової лаштунки».
Навіщо треба створювати «Новий світовий порядок?» Чим не подобається господарям долара світовий порядок XX століття? А справа, мабуть, в тому, що в другій половині XX століття сформувався такий світовий порядок, в якому було покінчено з монополією Заходу в глобальному світі. Рабовласницька система світового порядку була зруйнована, що не стало колоній. Глобальний світ став йти від диктату колишніх власників світу. Змінилися роль та статус не тільки нашої країни, а й багатьох інших країн в глобальному світі. В лідери глобального світу вийшли не тільки США, як планували «глобалізатори», а й Росія (СРСР), світовий порядок став рівноважним або, як кажуть політики, біполярним. Рівновага і рівноправність «глобалізатори» якраз і не подобається, їм подобається панувати над світом. Мета «Нового світового порядку» можна бачити в прагненні «світової закуліси» повернути позиції світового панування, відновити рабовласницьку модель світу, але вже в новому, сучасному вигляді.
Шлях до світового панування тільки через політику представляється справою дуже тривалим і малоперспективним. До політики відношення зазвичай обережне, зважене, тут враховують межі допустимих поступок і компромісів, тому що ціна помилки тут може бути дуже велика, аж до втрати суверенітету. І дуже може бути, що ліберальні ідеологи ідею і термін «глобалізація» придумали спеціально як альтернативу «геополітиці». Політику в терміні «геополітика» не сховати, вона висвічує в самій назві. Якщо ж замінити «геополітику» терміном «глобалізація», то можна створити видимість, що вирішується проблема тільки чисто економічна, інтеграція економік національних держав в єдину глобальну економічну систему. Нібито тут тільки бізнес, торгівля, екологія - і ніякої політики, а, значить, немає загрози політичної незалежності. Бізнес - це і зовсім інша психологія, тут ризик і жадібність може затьмарити розум і обережність, не помітиш, як опинишся на «гачку» фінансової, економічної, а потім і політичної залежності від господарів долара.
Затвердження ліберальних пропагандистів, що глобалізація нібито процес об'єктивний, а тому впливати на неї неможливо, а можна тільки пасивно «вбудовуватися» в глобальний світ - або оману, або брехня. Процес створення Нового світового порядку планований (девіз - навіть на доларі), керований, суб'єктивний процес. Об'єктивно тут лише те, що людський світ на планеті Земля є єдиним цілим, глобальний простір. Але сам світовий порядок в цьому глобальному просторі створюють конкретні люди, конкретні потужні світові сили, підганяючи створюваний порядок під свої інтереси. Заганяючи населення планети на ліберальну модель глобалізації, як нібито єдино можливу і правильну, «глобалізатори» позбавляють всі країни і народи світу права і свободи вибору, права самим вирішувати свою долю. Поняття «порядок» не означає, що даний конкретний порядок - найправильніший і єдино можливий. Світовий порядок, як і будь-який інший порядок, створюваний людьми, може бути різним. Багато що залежить від того, хто і в чиїх інтересах створює світовий порядок, які сили і як беруть участь в цьому процесі. Можна брати участь пасивно-пораженську, безвольно пливучи за течією, нав'язаному господарями долара через своїх ліберальних ідеологів глобалізації, а можна по-сталінськи - активно і творчо захищати інтереси країни і свого народу.
Сталін, найбільший геополітик XX століття, коли це було допустимо, йшов на поступки, в тому числі і Заходу, але коли справа стосувалася життєво важливих інтересів держави, то він був твердий і вмів знаходити непереборні аргументи для обґрунтування цієї своєї твердої позиції. Сталінська модернізація вирвала Росію з відводиться їй «глобалізатори» ролі сировинної прислуги, замкнутої лише на інтереси європейського Заходу. Росія стала не тільки повноправним партнером передових промислово розвинених країн світу, але, вперше в своїй історії, стала другою державою світу, а по багатьох позиціях і першої. Можна обійтися без цифр, досить згадати, що Хрущов закликав наздогнати Америку, а не Європу. Європа залишалася тоді далеко позаду. На нашу країну орієнтувалися десятки країн світу. Ядерні технології, ракети, космос, науково-технічні розробки, в тому числі і ті, які проявилися при Хрущові, закладалися там, в епоху Сталіна. І те, що після ліберальної перебудови нас не розвалили остаточно, величезна заслуга Сталіна, його рішень. Все ще бояться нашого ядерного потенціалу, ракет і, поки ще, достатньої потужності.