Під глобалізацією, перш за все, розуміють всебічне зближення та інтеграцію всіх країн світу в технологічній, інфор-мационного, культурної, економічної і політичної сферах і оскільки загальновизнано, що найважливіші передумови генезису глоба-лізації була створені сукупністю трансформацій в області технологій просторово-часових комунікацій, які, по суті, створили для її розгортання матеріально-технічну базу, остільки для багатьох прийнятно розуміння сучасного етапу глобалізації, запропоноване Е. Гідденс. Британський соціолог визначає його як "інтенсифікацію всесвітніх відносин, що зв'язують віддалені один від одного місця таким чином, що локальні події формуються подіями, що відбуваються за багато миль звідси і навпаки".
Про постійно посилюється інтернаціоналізації (глобалізації) економічного розвитку свідчить і той факт, що світова торгівля зростала швидше, ніж світове виробництво, а значить, з кожним роком зростала роль міжнародних економічних зв'язків. Це підтверджується наступними цифрами: з 1870 по 1917 рр. обсяг світової торгівлі щорічно збільшувався в середньому на 3,4%, а обсяг світового виробництва - на 2,1%. З 1850 по 1914 рр. населення світу збільшилася в 1,5 рази, а міжнародний товарообіг - в 10 разів. Залежність економічно провідних країн світу від зовнішньої торгівлі зросла за цей період в 2,3 рази.
Починаючи з 1870-х рр. поряд з експортом товарів зростає експорт капіталу. У період з 1885 по 1900 рр. оборот світової торгівлі по-височів в 2,1 рази, а іноземні інвестиції - в 2,3 рази. У 1901-1913 рр. світове виробництво збільшилося на 40%, світова торгівля - на 62%, а іноземні інвестиції - на 100%. Успіхам світової торгівлі і зростання іноземних інвестицій сприяло те, що національна валюта більшості країн була вільно конвертованою. До 1910 р в таких країнах проживало близько 90% населення всього світу. Рух товарів і капіталів було вільним, такий же вільної була міграція робочої сили, яка придбала колосальні масштаби. Дедалі більшого розвитку отримував міжнародний туризм. Для поїздки з країни в країну не потрібно візи, а іноді навіть і паспорта.
Економічна глобалізація в другій половині ХГХ - початку XX ст. підштовхнула інтеграційні процеси і в інших сферах. Саме в цей період з'являються перші міжнародні міжурядові (Всесвітній поштовий союз, Міжнародний союз елек-тросвязі) і неурядові (Червоний Хрест) організації. Стали проводитися міжнародні спортивні змагання, що призвело до відродження Олімпійського руху і створення міжнародних спортивних федерацій.
Глобалізація зробила прямий вплив і на міжнародні відносини. На рубежі XIX і XX ст. відбулося кілька міжнародних конференцій, на яких обговорювалися питання запобігання воєн і конфліктів, мирного співробітництва держав, вдосконалення норм і принципів міжнародного права. Було широко поширена думка про те, що в умовах досягнутого рівня економічної взаємозалежності велика війна між основними країнами світу стає все більш неможливою.
Однак економічна глобалізація набагато випередила формування стабільної та стійкої системи міжнародних від-носіння, її інституційне оформлення. Незважаючи на всі розмови і благі побажання, реальний механізм запобігання глобального збройного конфлікту не було створено. Неадекватна і непродумана політика "великих держав", реальні і надумані протиріччя між ними призвели до Першої світової війні. Перша світова війна, таким чином, виявилася своєрідним підсумком першої хвилі глобальної інтеграції, наслідком іманентно властивих цій хвилі внутрішніх протиріч.
Невдача Ліги Націй крім інших причин була пов'язана з тим, що в світовій економіці в 1920-1930-і рр. переважали дезінте-граціонні тенденції. Держави прагнули захистити свої національні ринки від іноземних конкурентів за допомогою високих митних тарифів. Світова торгівля та зарубіжні інвестиції перестали збільшуватися, а в деякі періоди навіть скорочувалися. Так, з 1929 по 1932 рр. в результаті світової економічної кризи світове промислове виробництво скоротилося на 20%, а світова торгівля - на 40%. Експорт капіталу напередодні Першої світової війни становив в середньому більше одного мільярда доларів на рік, а в повоєнні роки за все 110-170 млн дол.
Межі ставали менш прозорими не тільки для товарів і капіталів, а й для людей. Для поїздок за кордон потрібні були паспорти і візи. Деякі країни (Німеччина, СРСР і ін.) Різко обмежили закордонні поїздки своїх громадян. Повсюдно ускладнилися умови працевлаштування іноземців. В результаті скоротилися трудова міграція і міжнародний туризм. Багато країн світу прагнули до створення замкнутої автаркической економіки, обмежували конвертованість своїх національних валют, що сприяло ще більшого ослаблення міжнародних економічних зв'язків.
Передумови для нової хвилі глобалізації почали формуватися на рубежі 1950-1960-х рр. коли стала розгортатися нова технологічна революція. У 1970-ті рр. наслідки цієї революції стали позначатися і на матеріальному виробництві, і на інших сферах життя людської спільноти, перш за все в сфері транспорту, інформатики і телекомунікації. Протягом останніх десятиліть були відзначені бурхливим розвитком реактивної авіації, комп'ютерних, інформаційних технологій. Кількість комп'ютерів подвоювалося кожні 18 місяців. Різке збільшення обсягів інформаційного обміну і скорочення часу на передачу інформації підштовхнули темпи економічного розвитку і економічну інтеграцію в світі.
Зростання рівня економічної взаємозалежності, поява і зростання транснаціональних корпорацій при одночасному ослабленні урядового контролю над їхніми діями, призвело, на думку представників неоліберального напрямку теорії міжнародних відносин, до істотних змін у світовій політиці.
На зміну старим проблемам міжнародної безпеки приходять нові, до яких держави та інші суб'єкти міжнародної політики виявилися не цілком готові. До таких проблем належить, наприклад, загроза міжнародного тероризму. До недавнього часу поняття "міжнародний тероризм" більше підкреслювало потенційну міжнародну небезпеку такого явища, ніж позначало реальний, очевидний фактор в міжнародних відносинах.
Разом з тим тільки сьогодні з'явилася реальна можливість для формування міжнародного глобального суспільства не на словах, а не справі. Нові засоби комунікації та інформаційні технології дозволяють неурядовим організаціям і рухам, окремим індивідам більш тісно взаємодіяти між собою, виробляти спільні позиції і в кінцевому рахунку впливати на економічні та політичні процеси.