Міжнародне екологічне право - це самостійно-кові галузь сучасного міжнародного права, що регулює відносини між державами і дру-шими суб'єктами права, з приводу раціонального ви-
користування природних ресурсів та захисту навколишнього-щей природного середовища.
На сучасному етапі предметом правового регулюються-вання міжнародного екологічного права являють-ся наступні блоки відносин:
1) обмеження шкідливих впливів на навколишнє середовище;
2) встановлення екологічно доцільного режиму використання природних ресурсів;
3) міжнародно-правова охорона природних памят-ників і резерватів;
4) міжнародне науково-технічне співробітництво
в галузі охорони природи.
Принципами міжнародного екологічного права є:
принцип міжнародного природоохоронного співро-робітництва;
принцип невід'ємного суверенітету держави над своїми природними ресурсами;
принцип не заподіяння шкоди навколишньому середовищу;
принцип міжнародної відповідальності за еко-логічний збиток;
принцип попередження екологічних послід-тей;
принцип екологічної безпеки;
принцип оцінки транскордонних екологічних
наслідків планованої діяльності. Основними джерелами міжнародного екологи-чеського права є:
Рамсарська конвенція про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення головним обра-зом як місце проживання водоплавних птахів (1971);
Конвенція ЮНЕСКО про охорону всесвітньої куль-турного і природної спадщини (1972 р);
Конвенція про міжнародну торгівлю видами ді-кою фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (1973 г.);
Конвенція про захист озонового шару (1985 г.);
Конвенція про охорону морських живих ресурсів Антарктики (1980 г.) і ін.
Міжнародно-правовий захист флори і фауни
Міжнародно-правовий захист флори і фауни осу-ється за наступними напрямками: перший - ох-рана природних пам'яток і екосистем. Це на-правління в основному розвивається на регіональному рівні. Тут доречно виділити Лондонську конвенцію щодо збереження фауни і флори в їх природний-ном стані (1930 г.), Вашингтонську конвенцію про охорону природи і захисту фауни та флори в Захід-ном півкулі (1940 г.). На сучасному етапі рас-розглядати напрямок розвинене в Бернської конвенції-ції про збереження європейської фауни і флори і есте-дарських місць проживання (1979 г.), Конвенції про збереження морських живих ресурсів Антарктики (1980 г.), Конвенції про охорону природи в Південній частині Тихого оці-ана (1986 г.). Найбільш важливе місце в розглядає-мому напрямку займає Конвенція про охорону все-мирного культурного і природної спадщини (1972 р). Дана конвенція має на меті створення ефективної системи колективної охорони пам'яток природи. Другий напрямок - екологічного співробітництва нацеленона охорону рідкісних і зникаючих видів жи-Вотня і рослинного світу. Центральне місце, як договір універсального характеру, займає Кон-Конвенція про міжнародну торгівлю видами дикої Фау-ни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (1973 г.). Третій напрям - охорона мігрірующіхвідов тварин. Тут необхідно виділити Боннс-кую конвенцію про охорону мігруючих видів диких тварин (1979 г.), що встановила загальні норми пове-дення держав щодо тварин, які перетинають їх територію, що закріплює обов'язок держав-учасників не чинити перешкоди в міграції даних видів тварин, так як це може вплинути на їх по-пуляціях. Четвертий напрямок характеризується рег-ламентаціейдобичі і промислів живих ресурсів моря. Основним документом цього напрямку є Конвенція 1982 р по морському праву і Конвенція 1958 року про відкритому морі, рибальство й охорону живих ресур-сов відкритого моря. Ці документи регулюють форми і методи раціонального використання морського середовища, контроль за раціональним їх використанням та заходи відповідальності за порушення норм міжнарод-ного права в цій сфері.
Міжнародно-правова охорона повітря від трансгра роздрібного забруднення і охорона озонового сдоя Землі
Конвенція про транскордонне забруднення повітря на великі відстані (1979 г.) (вступила в силу в 1983 р), розроблена в рамках Європейської еконо-мічного комісії ООН, стала першим багатостороннім-ним угодою, спрямованим на захист воздуш-ної середовища. Вона містить загальні зобов'язання дер-жав обмежувати і зменшувати забруднення повітря, особливо транскордонне, обмінюватися інформацією, про-водити консультації та моніторинг повітря. У 1985 р до Конвенції був прийнятий Протокол, передбачаю-щий скорочення державами-учасниками викидів сірки, на своїй території, а також Протокол (1988 р) про контроль викидів опису азоту і їх транскордонних потоків.
Завдання збереження озонового шару - природного ек-рана Землі - від згубного впливу сонячної ультрафіолетової радіації зажадала розробки і прийняття на Віденській конференції в 1985 р Конвенції по захисту озонового шару (вступила в силу в 1988 р). У ній містяться норми загального характеру щодо відповідності-но проведення систематичних спостережень, досліджень-ний і обміну інформацією про стан озонового шару, розробки узгоджених заходів, співпраці з компі-тентной організаціями. У 1987 р в Монреалі був прийнятий протокол щодо речовин, що призводять до виснаження озонового шару, в ньому передбачалося пре-крат виробництво фреону, як речовини, руйную-ного озоновий шар.
Основні положення Конвенції про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення головним чином як середовища існування водоплавних птахів, від 2.02.1971 р
Держави - учасниці Конвенції беруть на себе зобов'язання? визначити відповідні водно-болотні
угіддя міжнародного значення та їх межі в якост-стве середовища існування водоплавних птахів. Держави зобов'язані здійснювати охорону зазначених водно-боліт-них угідь, що перебувають на їх території, шляхом створення природних резерватів. Держави орга-лись, у міру необхідності, скликати гонференціі з охорони водно-болотних угідь і водоплавних птахів, на яких розглядати питання виконання кон-венції, зміни в списку водно-болотних угідь, інформувати держави - члени Конвенції відно-сительно змін екологічного характеру вод-но-болотного угіддя.
Основні положення Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення, від 3.03.1973 р
Конвенція містить три додатки із зазначенням видів флори і фауни: додаток 1 - види, знаходячи-щиеся під загрозою зникнення, торгівля якими спричинює чи може спричинити на вигляд несприятливий вплив; додаток 2 - види, хоча і не знаходяться під загрозою зникнення, але можуть опинитися під такою загрозою; додаток 3 - види флори і фауни, торгівля якими регулюється в межах юрисдик-ції держав.
Торгівля видами флори і фауни з додатка 1 можлива за наявності висновку наукового і адміні-стратівного органу держави-експортера і держави-імпортера і відповідно до положень Конвенції.
За порушення положень Конвенції держави повинні встановити відповідальність. держави -
учасники конвенції повинні вести журнал обліку тор-говли зразками видів флори і фауни, за правилами ст. 8 Конвенції. Держави зобов'язуються створити спе-ціальні адміністративні та наукові органи для реалізації положень Конвенції. Їх кількість і компетенція визначається державою (ст. 9).
Для контролю за дотриманням положень Конвенції Виконавчий директор ЮНЕП створив Секретаріат, який буде скликати не рідше 1 разу на 2 роки конферен-ції про хід виконання положень Конвенції 1973 ^.