Зростаючий рівень життя в розвинених індустріальних країнах світу веде до зростання тривалості відпусток працівників і достатньо високому рівню пенсійного забезпечення, що також значно впливає на розвиток туризму.
* Частина цієї суми - інвестиції.
Т а б л і ц а 1.1
* Включає одноденні відвідання (rf оновлені дані; ре попередні дані).
** За винятком доходів від міжнародних перевезень.
У практиці туристської діяльності розрізняють країни-постачальники туристів (напрямні країни) і країни, як правило, приймають туристів. До перших можна віднести: США, Німеччина, Англія, Бельгія, Данія та ін. До других Франція, США, Іспанія, Італія та ін. Статистика СОТ показує, що за останній час міжнародні подорожі і доходи від них зросли у всіх регіонах світу (табл. 1.1).
Найбільш відвідуваною країною світу є Франція, що підтверджується і останніми даними СОТ (табл. 1.2).
Як і слід було очікувати, туристи з найбільш розвинених країн світу США, Німеччини і Японії витрачають більше коштів в закордонних подорожах, ніж туристи з інших країн.
Т а б л і ц а 1.2
Частка в загальному обсязі,
Разом по країнах
Експерти СОТ вказують на те, що існує чіткий зв'язок між тенденціями розвитку туризму і загальним станом економіки в країні. Динаміка подорожей дуже чутлива до того, чи знаходиться економіка на підйомі або йде на спад. Зазвичай якщо інші фактори, такі, як відносні ціни, залишаються незмінними, то при темпах зростання загального реального споживання на 1% обсяг поїздок залишається незмінним, при 2,5% обсяг поїздок збільшується на 4%, а при зростанні споживання на 5% витрати на подорожі зростають на 10%. Якщо темпи зростання споживання нижче 1%, обсяг поїздок падає. Зазначені співвідношення можуть відрізнятися від наведених середніх величин для різних країн виїзду туристів.
Стосовно до індустрії туризму існують такі поняття, як «видима і невидима торгівля», «видимий і невидимий експорт і імпорт».
Видима торгівля має справу з експортом і імпортом матеріальної продукції, такий, як товари і сировину. При цьому торговим балансом країни називається різниця між вартістю видимого експорту і вартістю видимого імпорту.
Невидима торгівля має відношення до імпорту та експорту сфери послуг. Велика частина доходу від невидимого експорту туристичних послуг надходить від прибувають іноземних туристів, а також від продажу їм квитків на вітчизняний транспорт та інші послуги в країні перебування. Невидимий імпорт країни складають гроші, витрачені її громадянами під час закордонних поїздок, оплата ними транспортних витрат та інших послуг в країнах перебування, а також оплата дивідендів іноземним інвесторам індустрії туризму.
Експорт продукції, товарів і послуг (включаючи споживання продукції, товарів і послуг в країні перебування іноземними туристами) забезпечує дохід країни. Витрата країни полягає в оплаті імпорту продукції, товарів і послуг з інших країн (включаючи споживання продукції, товарів і послуг громадянами країни під час їх перебування за кордоном).
Різниця між повним доходом країни від експорту (видимого і невидимого) і повною вартістю імпорту (явного і неявного) називається платіжним балансом. Платіжний баланс може бути негативним (дефіцит) і позитивним (профіцит). У разі великого дефіциту відбувається витік грошових ресурсів країни. Тому не тільки малі країни, але і такі промислово розвинені держави, як США, Англія і Німеччина, прагнуть до збільшення доходів від туризму і роблять серйозні зусилля для залучення в країну іноземних туристів.
Однак не всі гроші, витрачені іноземними туристами в країні перебування, можуть автоматично поліпшити її платіжний баланс. Світовій практиці відомий ряд витрат, які несе приймаюча туристів країна. В першу чергу це витрачаються предмети і товари, звичні для іноземного туриста, але не вироблені або які не споживаються в країні перебування, починаючи від будівельних і оздоблювальних матеріалів готелів, готельного та ресторанного обладнання, меблів, спортивного інвентарю і закінчуючи харчовими продуктами, напоями та сувенірами. Збільшення прийому іноземних туристів створює додаткове навантаження на місцеву інфраструктуру водо- і електропостачання, каналізацію, прибирання сміття, дороги, транспорт, зв'язок, службу безпеки.
Виявляється необхідність розширення і розвитку аеропортів, вокзалів, морських або річкових портів, готелів, доріг і т. Д. Для чого необхідно інвестувати величезні кошти. У країнах, що розвивають індустрію туризму, це робиться, як правило, за рахунок іноземних інвесторів.
Залучення ж зарубіжних інвесторів призводить до необхідності повернення частини отриманих ними доходів у країну інвестора. У ряді країн розвиток туризму приводить до необхідності залучення іноземних сезонних робітників, що також викликає додаткові валютні витрати і навантаження на місцеву сферу обслуговування. Для держави важливо так збалансувати доходи, одержувані від в'їзного туризму, з витратами на нього, включаючи повернення валюти країні-інвестору, довгострокові витрати на будівництво і благоустрій готелів, доріг, аеропортів, засобів зв'язку, підготовку персоналу для створення комфортних умов перебування іноземним туристам, щоб в кінцевому підсумку забезпечити стійкий позитивний платіжний баланс країни за статтею «Туризм / поїздки».
Конференцією ООН по туризму і подорожам (з урахуванням рекомендацій СОТ) була розроблена і прийнята Методика обліку доходів і витрат країни з міжнародного туризму. Згідно з рекомендаціями Міжнародного валютного фонду в актив платіжного балансу за статтею «Туризм / поїздки» включаються такі доходи:
надходження від продажу товарів і туристських послуг в'їзним і внутрішнім туристам;
надходження від експорту товарів туристського попиту і обладнання для туристських підприємств;
надходження від продажу інших послуг (підготовка кадрів, надання послуг фахівцями країни закордонним партнерам);
транспортні витрати в'їзних туристів на внутрішній і міжнародний транспорт в країні перебування;
інвестиції іноземного капіталу в індустрію вітчизняного туризму;
надходження від кредитів, наданих іншим країнам (відсотки та відшкодування капіталу) для розвитку туризму.
У пасив платіжного балансу за статтею «Туризм / поїздки» включаються такі витрати:
на придбання туристичних послуг і товарів виїзними туристами в країні перебування;
на імпорт товарів, необхідних для обслуговування в'їзних туристів, в тому числі на прямий і непрямий імпорт;
на придбання інших послуг (підготовка кадрів за кордоном, оплата праці іноземних робітників і фахівців, зайнятих у сфері туризму);
на перевезення виїзних туристів зарубіжними транспортними компаніями;
на інвестиції за кордоном на розвиток туризму в інших країнах;
на довгострокові кредити (відсотки та відшкодування капіталу), вкладені в розвиток вітчизняного туризму.
Росія, володіючи колосальним туристичним потенціалом, займає скромне місце на міжнародному туристичному ринку. На її частку припадає незначна частина світового туристського потоку. Динаміка прибуттів іноземних громадян в Росію і виїзду громадян з Росії (за даними Держкомстату Росії) представлена в табл. 1.6.
Т а б л і ц а 1.3