Ці рушниці мають гладкі циліндричні ство-ли, іноді з невеликим звуженням в дульной годину-ти. Призначаються для стрільби дробом і спеціальними кулями. Стрільба з гладкоствольних рушниць результативна на порівняно коротких дистанціях - 30-50 м.
При дробовому пострілі в бік цілі летить цілий сніп дробин, що утворюють забійний коло діа-метром більше 1 м; тому дуже хороші результа-ти гладкоствольні рушниці дають на полюванні по птаху, дрібним і середнім звірам, яких доводиться стре-лять в польоті або на бігу.
Зазвичай розрізняють одностовбурні і двостволки гладкоствольні рушниці. У наш час більшість мисливців вважають за краще двоствольну рушницю (двостволка): з неї можна двома майже одночасними пострілами (дуплі-те) вразити відразу двох бекасів, качок, а трапляється, навіть вовків і лосів. Заради такого успіху, не кажучи вже про можливість виправити промах другим, більш точним пострілом, більшість мисливців йдуть на витрати, пов'язані з купівлею дорожчий дво-стволкі.
З двоствольними рушницями успішно конкурують напівавтомати «браунінги», «вінчестери», отечест-ються рушниці. Ці самозарядні рушниці дозволяють послідовно зробити до п'яти пострілів з ін-інтервалом в частки Секун-ди. Крім того, майже всі напівавтомати харак-теризують різким боєм і підвищеної ін-ністю. Останнє ка-кість обумовлено пре-жде всього масивністю ствола, який у одно-стовбурного рушниці можна зробити важче, ніж у двостволки.
Недолік їх - не-можливість мати на-готове відразу два патрона, заряджених різної дробом або дробом і кулею. До того ж ці рушниці бо-леї вимогливі до вухо-ду. Під час чищення їх доводиться розбирати. При стрільбі необхід-мо користуватися тільки високоякісними новими гільзами, ина-че рушницю може не сра-ботать. Незважаючи на згадані незручності, багато мисливців воліють напівавтомати через незаперечних дос-тоінств цієї зброї.
Менш распростране-ни «магазинки» - одне-стовбурні рушниці, кото-які дозволяють зробити два-три і більше збудую-лов, перемістивши запасний патрон в ствол за допомогою ковзного затв-ра або спеціального пристрою цівки. Такі ру-жья гарні на промислі дрібного хутрового звіра і борової птиці, коли немає гострої необхідності в швидкісній стрільбі, але дуже бажано мати напоготові один-два запасних пострілу.
показники
Основним показником бою рушниці дробу вва-тають його різкість, кучність і осип, а також по-стоянство всіх цих якостей.
Різкість бою характеризується пробивною спосіб-ністю дробу в момент зіткнення з метою. Вважається, що якщо при пострілі на відстані 50 кроків (35 м) дробини входять в суху соснову до-ську на 2-3 своїх діаметра, то різкість відмінна. Якщо в пробоїну входить тільки одна така ж дробу-ну (зазвичай № 7), то різкість достатня. Коли ж дріб ледь входить в дошку, різкість погана.
Кучність бою характеризується співвідношенням чис-ла дробин, які на нормальної стрілецької ді-станції до 35 м утворюють основний забійний коло, до загальної кількості дробин в заряді, так як частина з них розсіюється в сторони. Це якість визначають, підраховуючи в процентах число дробин, що потрапили на відстані 35 м в коло діаметром 75 см, по відно-шенням до числа дробин в заряді.
Осип дробу - це показник рівномірності в розміщенні дробин при попаданні в цей же коло. Для полювання найкраще, якщо дріб рівномірно або з деяким згущенням до центру приходить в при-стрелочную мішень. Це якість легко визначити на око. Для вираження його в цифрах користуються спеціальними мішенями, розкресленими на 100 полів рівної площі. Показник осипи при цьому визначається числом уражених полів.
Ті чи інші показники бою прийнято визначати під час пристрілки дробом № 7 або № 3. Пріст-Релком проводиться не одним патроном, а серією. Що-б домогтися найкращого бою рушниці, потрібно виявити оптимальні співвідношення маси порохового зоря-та й снаряда дробу. Найменші зміни цих відносин відображаються на результатах пострілу. Так, при збільшенні заряду пороху різкість збільшує-ся, але зменшується кучність бою і змінюється харак-тер осипи. Щоб підібрати найкраще соотноше-ня маси заряду і снаряда, необхідно заготовити кілька серій не менш ніж по п'ять патронів з різними зарядами. При цьому масу дробу оп-чати як одну соту від маси рушниці, а найбільш підходящий до нього заряд пороху виявляють шляхом пристрілки. Стрілянина під час пристрілки ведеться з ретельним прицілюванням і неодмінно з упору. Це дозволяє уникнути випадкових результатів і точ-неї з'ясувати сталість бою. Вибираючи і пристрели-вая зброю для повсякденної аматорського полювання, немає сенсу гнатися за високими показниками бою двостволки. Звичайна стрілянина на полюванні ведеться на 30-50 кроків і не тільки по болотної дичини з-під собаки, а й по зайцю, лисиці та борової дичини. У всіх цих випадках середнє рушницю з щільністю 35-55% забезпечує більш результативну стрілянину, ніж до-дорогої, здебільшого важкі садочние ру-жья зі строгими чоками, які дають показник купчастості іноді до 90%, і з них, як правило, « ма-жеш »при звичайній стрільбі на близьку відстань.
Служба мисливської зброї
Залежить насамперед від поводження з ним. При дбайливому, дбайливого догляду мисливські рушниці служать по багато десятиліть, переходячи від батька до си-ну та онуку.
Основна умова довголітньої служби - Ощад-ються рушниці від механічних пошкоджень, ударів, струсів, подряпин і т.д. Перевозити зброю сле-дует тільки в чохлах, краще в жорстких. У будинку і на привалі його не можна ставити в кут, до стінки і в дру-гих ризикованих положеннях, а потрібно класти так, щоб на нього не настали, або повісити на надійність-ний цвях, сук і т. П. Пам'ятайте, що найменша неос-торожность з рушницею, його падіння, удар стволами, спроба добити прикладом подранка часто служать причиною нещасного випадку; при такому поводженні з рушницею на його стовбурах можуть з'явитися вм'ятини, може поламатися ложа або зіпсуватися механізм.
Інша умова - це чистка та змащування. Рушниця нуж-но чистити відразу ж після кожної стрільби. Снача-ла чистять лужним маслом, а потім, насухо видаливши його, змащують металеві частини нейтральним маслом, яке збереже рушницю від іржі, появ-лення в стовбурах «висипу» і «раковин».
Не менш важливо правильно поводитися з рушницею на полюванні: не зловживати великими зарядами, не користуватися старими, роздутими гільзами. Неред-ко навіть невелика кількість піску, землі, снігу або води, що потрапило в стовбури, викликає роздуття або розрив рушниці.
Калібр рушниці дробу
Характеризує діаметр його стовбурів. Спочатку калібр визначається кількістю круглих куль, виготовлених по діаметру рушничного стовбура, які можна було відлити з англійського фунта свинцю (454 г). У масових ви-пусках виготовляються рушниці 32, 28, 24, 20, 16 і 12-го калібрів, рідше зустрічаються 14, 10 і 8-й калібри.
Для ходових полювань по пернатої дичини, зайцям, чи-сице і вовку найкраще підходять рушниці 12-го і 16-го калібрів. Маса їх цілком відповідає можли-ності фізично розвиненого мисливця, калібр, т. Е. Діаметр стовбура, забезпечує досить велике коло осипи дробу і інші характеристики бою, нуж-ні при швидкісній стрільбі по бистролетящій або біжить дичини.
Рушниці 10-го і 8-го калібрів важкуваті для хо-дових полювань і витрачають на заряд занадто багато дробу й пороху. Колись їх застосовували для масо-вих заготовок водоплавної дичини, зараз це в ос-новному колекційні рушниці. 14-й калібр зустрів чає дуже рідко, він ніколи не мав широкого розповсюдження, і наша промисловість не випу-скает гільз для таких рушниць.
Рушниці 20-го калібру легкі й витончені, економі-чни по витраті пороху і дробу на постріл, облада-ють досить різким і надійним боєм. Однак забійний коло дробу рушниці 20-го калібру значною але менше, ніж у більш великокаліберних рушниць. Середній стрілок з такого рушниці буде «мазати» го-раздо частіше, ніж з рушниці 16-го, а тим більше 12-го ка-лібра. В руках хорошого стрілка по Бекас рушницю 20-го калібру має безсумнівні переваги, так як на ходовому полюванні з лягавою легкість рушниці і патронів важливі, а зайвий промах не прийнятий-сит великих прикрощів. Часто такі рушниці відрізняючи-ються хорошим кульовим боєм.
Рушниці малих калібрів - 24, 28 і 32-го использу-ють переважно тайгові мисливці, які дорожать боєприпасами, прагнуть мати гранично легкі зброю і патрони, стріляють переважно в нерухому дичину (наприклад, в білку на дере-ве), а до того ж воліють малі заряди, щоб по можливості не псувати пробоїнами шкурку.
курки
Розрізняють рушниці куркові і безкуркові. Собст-венно, курки є у тієї й іншої конструкції, але у курковий вони винесені назовні, а у безкуркові на-ходяться всередині рушничного механізму. Багато полювань-ники і зброярі цінують куркові рушниці за надійність и простоту пристрою, за те, що під час мис-ти їх курки можна звести безшумно і при цьому видно, чи готове рушницю до пострілу чи ні.
І все-таки конструкцію безкуркові рушниць ну-жно визнати більш сучасною і раціональної. Змонтовані всередині колодки курки НЕ чіпляючи-ються за гілки, одяг та інші предмети; з ними менше поломок, та вони й безпечніше; менше про-тирана рушничний чохол і мисливська куртка в міс-тах зіткнення з замкової частиною рушниці. Ру-жье з внутрішніми курками має більш компакт-ний, елегантний вигляд.
Бойові пружини безкуркові рушниць зводяться у більшості систем при відкриванні ( «перелами-вання») рушниці. Ненавмисному пострілу при неостиглого-худобу дотику до спусковим скобам тут перешкоджає спеціальний запобіжник, кнопка якого найчастіше монтується на шийці ложа. Перед стрільбою цю кнопку переміщують вперед од-ним рухом великого пальця. Якщо ж патрони залишилися невитраченими, запобіжник сно-ва відсувають на місце.
Запобіжники більшості рушниць замикають тільки рушничні спуски і не можуть служити гаран-тией від випадкового пострілу при різкому ударі або струсі рушниці. Тільки в небагатьох дорогих моделях запобіжники роблять з интерсепторами, або перехвативатели, замикаючими не тільки спуски, але і пружини, а іноді і бойки. У будь-якому випадку з рушницею, навіть на запобіжнику, ну-жно звертатися, як з готовим до пострілу. Це са-травня надійна гарантія від нещастя.
Стовбури дробових рушниць
Розрізняють за матеріалом, з якого вони виготовлені, по довжині і масивно-сти, а також по сверловке каналів.
Деякі фірми і окремі зброярі аж до кінця минулого століття стовбурні заготовки для рушниць кували зі спеціального матеріалу - дамаська. Дамаск виготовляли шляхом тривалого проковиванія пучків сталевий і залізної прово-локи, з яких виходили монолітні смуги своєрідною, іноді дуже красивою фактури. Ви-сокое майстерність умільців тих років забезпечувало хо-роший бій і довговічність рушниць з дамасковие-ми стволами, їх і зараз ще можна зустріти в ру-ках колекціонерів і мисливців-практиків. Однак вік дамасковие стовбурів, а головне - технологія їх виготовлення зобов'язують користуватися ними з ос-торожностью. З рушниць з дамасковие стволами небезпечно стріляти посиленими зарядами димного по-Роха, а застосовувати патрони з бездимних порохом при полюванні з ними взагалі неприпустимо.
Масивність стовбурів, при однаковій якості стовбурного матеріалу, забезпечує їх міцність, здатність витримувати посилені заряди, дозволяє домагатися більш далекого і різкого бою, зменшує віддачу при пострілах. Все це дуже су-громадської на деяких полюваннях (наприклад, на позд-неосенніх по водоплавної птиці, з підходу або скрадом за лисицею і в ряді інших випадків). Ще важливіше масивність і надійність рушниці для стріл-ков-стендовиків високих розрядів. Адже на стенді рушницю піддається сильному зносу, з його бою необхідно «вичавлювати» все можливе і віддачу потрібно звести до мінімуму. Тому важкі - са-дочно або спортивні - рушниці знаходять великий попит серед любителів полювання по водоплавної птиці і стрільців-спортсменів.
Однак велика маса рушниці стає перешкодою на ходових полюваннях. Стрілець передчасно стомлені-ється, робить прикрі промахи. Ось чому любителі різноманітної полювання при виборі рушниці по масі дотримуються золотої середини (від 3 до 3,2 кг). Спортсмени, які полюють переважно з лягаві або гончими собаками в лісі і на болоті, віддають перевагу легким рушниці (до 3 кг). Адже їм прихо-диться багато ходити на полювання, а при стрільбі з-під спів-баки особливо різкий і купчастий бій рушниці не потрібен.
сверловка
Сверловка внутрішнього каналу рушничного стовбура може бути циліндричної, тобто однаковою на всьому протязі, або мати звуження до дульной частини.
Невелике (до 0,25 мм) звуження прийнято називаються вать циліндром з напором; 0,25 мм - получоком; 0,5 мм - чоком; від 0,75 до 1,25 мм - строгим чоком. Чокового звуження забезпечує деяку пе-ребудови дробового снаряда перед вильотом з ство-ла, а через це відбувається згущення дробин до цін-тру їх забійного кола, т. Е. Підвищення купчастості і поліпшення осипи.
Слід пам'ятати, що з рушниць з дульними суже-нями можна стріляти тільки такими спеціальні-ми кулями, які вільно проходять через них, що направляються вузькими, легко мнеться ребра-ми і пасками. Стрілянина кулями і великої карті-чию з рушниць зі строгими чоками небажана.
Стовбури двостволок з'єднуються один з одним у горизонтальній площині або розташовані один над іншим. За останні роки рушниці з вертикаль-но розташованими стовбурами - бокфлінти - по-лучілі широке поширення. Шанувальники цієї модної конструкції вважають, що стовбури бокфлинт при стрільбі залишають більш широке поле зо-ня, ніж горизонтально-спарені. Цінителі ста-рій конструкції рушниць стверджують, що прицілюючись-ня по планці, що лежить між Свол в горизон-тальної площини, простіше, особливо в темний час доби. Збройові заводи охоче освоюють нові моделі бокфлинт, як більш раціональні в масовому виробництві з міркувань технологиче-ського порядку. При виборі ж тієї чи іншої систе-ми рушниці за цією ознакою мисливцеві можна руко-водствоваться своїми особистими смаками.
Характеристики
Основні характеристики рушниць, що надходять у продаж з заводів, містяться в доданих до них паспорти: відомості про конструктивні особеннос-тях, випробуваннях на міцність, показниках бою і ін.
виконання
Рушниці однієї і тієї ж конструкції часто ви-пускаються в різному виконанні - серійному, штучному, сувенірному. Останні відрізняються більш ретельною обробкою і підгонкою, тонкої художні-жавної гравіюванням, застосуванням більш цінних і міцних матеріалів при пайку стовбурів і прицільної планки, для запобігання від корозії стовбурів, колодки і механізму рушниці.
Ложі мисливських рушниць
Залежно від форми їх шийки розрізняють як пістолетні, полупісто-льотні і прямі, або англійські. Вважається, що для рослого довгорукого стрілка більш прикладистою буде рушницю з крутим вигином шийки ложі пі-вікового типу. Мисливці середнього зросту і складіть-ня воліють напівпістолетною ложі. Стрільцям невеликого зросту з короткими шиєю і руками прикладистое рушниці з прямими ложами. Але прікладіс тости визначається не тільки формою ложі, але і тривалий-ної її, відповідністю довжини ложі сезонного одягу мисливця, чому служать знімні пластмасові або гумові потиличник лож. А багато хто вважає визначальною прикладистость зовсім не форму ложі, а загальні пропорції, збалансованість рушниці, що визначається співвідношенням і форм, і розмірів, і маси всіх частин рушниці. У справедливості цього переконуєшся, беручи в руки висококласні рушниці зарубіжних фірм. Вони прикладистое майже для кожного безвідносно форми лож. Матеріалом для виготовлення лож служить зви-но дерево: береза для масових недорогих рушниць, бук для рушниць середньої якості, горіх для висококаче-ських дорогих рушниць. Кращі ложі виготовляючи-ють з міцної і красивою по малюнку комлевой годину-ти стовбурів.