Цілі оцінки надр і основні об'єкти оцінки
Оцінка вартості надр, включаючи оцінку родовищ корисних копалин і що міститься в них мінеральної сировини, стає такою ж важливою задачею, як і оцінка бізнесу і нерухомості. Це пов'язано з тим величезним значенням гірського сектора для розвитку економіки країни і її природно-ресурсний орієнтацією. Мінеральна сировина в надрах є головною складовою національного багатства Росії, її основним капіталом і джерелом прибутку в масштабах всієї країни.
Основним джерел формування доходів в гірському секторі є гірська рента. Гірська рента являє надприбуток або надлишковий дохід, який утворюється при видобутку корисних копалин після оплати праці, капіталу і отримання прибутку підприємця, яка визначається найбільш типовим рівнем норми віддачі на інвестиції в даному секторі економіки. Гірська рента, також як і земельна, за своїм походженням належить суспільству. Корисні копалини не створені людьми. Частина гірської ренти надходить в доход держави, частина залишається у підприємців, які здійснюють видобування корисних копалин. У різних країнах існують різні механізми розподілу гірничої ренти між державою і надрокористувачами. Але незалежно від існуючої форми власності на надра вони спрямовані на отримання державою частини ренти, що утворюється в гірському секторі. З цих позицій і відбувається оцінка надр - оцінка для цілей державного регулювання надрокористування та оцінка для цілей визначення потенційних вигод приватних інвесторів і підприємців.
На державному рівні оцінка надр проводиться з метою:
визначення цінності мінерально-сировинного потенціалу Росії і суб'єктів Російської Федерації для обґрунтування стратегії ліцензування;
виявлення найбільш багатих районів перспективної території для виділення нових ліцензійних ділянок;
визначення цінності ресурсного потенціалу ліцензійних ділянок;
визначення розміру платежів за користування надрами, включаючи продаж прав на видобуток корисних копалин;
визначення принципів розподілу ділянок надр на групи, що мають федеральне і місцеве значення;
визначення рентабельності залучення в промисловий оборот тих чи інших груп сировинних ресурсів;
оцінки ефективності інвестиційних проектів та фінансово-економічних показників освоєння родовищ корисних копалин.
Для приватних інвесторів оцінка необхідна для визначення інвестиційної привабливості родовищ, визначення ефективності інвестиційних проектів, пов'язаних з їх освоєнням і котируванням вартості акцій видобувних підприємств.
Об'єктами оцінки можуть виступати родовища корисних копалин, запаси мінеральної сировини в надрах і його виснаження, майнові права на надра, оборот яких допускається.
Вартісній оцінці підлягають всі об'єкти державного фонду надр, залучені в державне регулювання відносин надрокористування та враховуються при вирішенні завдань розвитку мінерально-сировинної бази.
До складу об'єктів державного фонду надр, що підлягають оцінці, входять:
а) об'єкти перспективних і прогнозних ресурсів;
б) родовища нерозподіленого (в т.ч. резервного) фонду
в) об'єкти, що включаються в програми ліцензування;
г) об'єкти розподіленого фонду надр.
Основними видами корисних копалин, є запаси паливно-енергетичних ресурсів - вугілля, нафти, газу, уранової руди; поклади різного роду металів, неметалічних руд, сировини для виробництва будівельних матеріалів - піску, гравію, глини та інших загальнопоширених корисних копалин, запаси підземних вод. Запаси мінеральних ресурсів зосереджені в надрах Землі, що використовуються з метою видобутку корисних копалин.
Під запасами корисних копалин розуміється кількість корисних копалин в надрах, визначених у ході геологорозвідувальних робіт або в процесі розробки родовища. Запаси корисних копалин поділяються на геологічні та видобувні.
Геологічними запасами вважається встановлене і оцінене загальна кількість корисних копалин, що знаходиться в надрах.
До вилученими запасами відноситься тільки та частина запасів, витяг якої з надр на дату підрахунку запасів є можливим і економічно вигідним при існуючих цінах на мінеральну сировину, технології робіт і дотримання вимог з охорони надр і навколишнього середовища.
За ступенем вивченості розвідані ресурси корисних копалин поділяють на:
До надр відносяться простір, розташоване нижче грунтового шару, а при його відсутності - нижче земної поверхні і дна водойм і водотоків, що тягнеться до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння. Надра, що розглядаються як простір, також можуть використовуватися в цілях не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, наприклад, для розміщення різного роду об'єктів, створення підземних сховищ нафти, газу, прокладки підземних транспортних ліній і т.д.
Для просторового визначення меж родовищ при їх експлуатації в складі надр виділяються гірничі відводи.
Гірським відведенням називається ділянку надр у вигляді геометризований-ванного (має розміри по довжині, висоті і ширині) блоку надр, що надається користувачеві для здійснення видобутку укладених в ньому корисних копалин. Межі гірничого відводу встановлюються по просторовим контурам родовища корисних копалин, положенню ділянки будівництва з урахуванням інших факторів, що впливають на стан надр і земної поверхні.
Одночасно з гірським відведенням здійснюється земельний відвід, оконтурювати межі земельної ділянки, необхідної для розміщення гірського виробництва і видобутку корисних копалин.
Ділянки надр як нерухоме майно
Відповідно до Цивільного кодексу Російської Федерації ділянки надр відносяться до нерухомого майна і розглядаються як об'єкти нерухомості.
Для використання надр і видобутку корисних копалин застосовується спеціальне обладнання (врубмашіни, бурові вишки і т.д.), будуються спеціальні споруди (наприклад, шахти, штольні, і т.д.). Дані споруди зазвичай є приналежністю надр і практично не піддаються фізичному відчуження від них. Таке майно зветься гірське. Під гірським майном розуміється майно, необхідне для здійснення діяльності користування ділянкою надр, в тому числі: об'єкти облаштування в межах ліцензійної ділянки.
Надра як виснажує активи
У розвивається на Заході методології оцінки природних ресурсів запаси мінеральної сировини розглядаються в якості активів, які необхідно враховувати і при визначенні ринкової вартості конкретних родовищ і при визначенні національного багатства країни в складі природного капіталу. Через труднощі прямого співвіднесення активів типу будівель машин і устаткування з активами типу запасів мінеральної сировини цей термін поки що не знайшов відображення в Міжнародних стандартах оцінки. Разом з тим даний підхід до мінеральних ресурсів має місце в науковій літературі, розробляються методи, що дозволяють врахувати не тільки вартість подібного роду активів, але і їх амортизацію в масштабах країн для внесення коригувань в національні рахунки. Так, наприклад, Елом Серафим та іншими фахівцями Світового банку запропонований метод визначення фактора виснаження в залежності від відрізка часу ймовірного використання мінеральних ресурсів