ГОРНАЯ ХВОРОБА - патологічний стан, який розвивається у людей в умовах високогір'я внаслідок поні-женного атмосферного тиску.
Розвиток Г. б. обумовлено уменьше-ням надходження кисню з легенів в кров, пропорційним зниженню атмосферного тиску на висотах. Ком-пенсаторно збільшуються легенева вен-тиляцію, хвилинний обсяг і робота сер-дца, маса циркулюючої крові (з уве-личением числа еритроцитів), розширити-ються капіляри в тканинах, однак все це не завжди компенсує дефіцит посту-ння кисню в організм, і тоді розвивається тканинна гіпоксія.
Виділяють гостру, підгостру і хронічну-ний форми Р. би. Перші дві форми відзначаються у осіб, що піднімаються в гори, і розрізняються темпами розвитку і тривалістю перебігу (підгостра форма може тривати від кількох днів до кількох тижнів); хронічна форма спостерігається у постійних житі-лей гір.
Хронічна Г. б. що виникає у окремих жителів високогір'я, роз-ється поступово і проявляється спочатку зниженням працездатності, раздра-тивних, іноді психічними рас-розладами (галюцинації, маниакален Цінні та параноїдні стану), светобо-язнью, диплопией, нападами втрати зору, слуху. В подальшому провідними симптомами стають задишка, перио-дичні загрудінні болю, кашель, іноді кровохаркання, запаморочення, можливі непритомність. Особа хворих вишнево-цианотичное, нерідко виявляючи-ється симптом барабанних пальців; пульс прискорений, межі серця розширені вправо; вислуховується акцент і расще-полонених II тону над легеневим стовбуром. На ЕКГ - ознаки гіпертрофії правого шлуночка серця. У крові визначаються-ються еритроцитоз і гіпергемоглобіне-мія.
Профілактика гострої Г. б. заклю-чає в мед. відборі осіб, направля-ющихся в гори, попередньої їх фі-зичних підготовці, спеціальної тре-ніровке в барокамері. Рекомендуються поступовий підйом в гори (з перебуван-ням по 2-3 дні на проміжних ви-сотах) і обмежені фізичні нагий-рузке в перші дні адаптації до високо-горью (див. Адаптація до висоті). Цільових перевірок згідно застосування напередодні підйому і в перші дні перебування в горах ве-рошпірона, диакарба, вітамінів С і групи В.
ВИСОТНІ ХВОРОБА - патологічес-кое стан, що виникає внаслідок гострого кисневого голодування при підйомі на велику висоту (висотні польоти, «підйоми» в барокамері). Висотну хворобу слід відрізняти від гірської хвороби.
Ознаками В. б. є почастішання пульсу і дихання в спокої, підвищення артеріального тиску, задишка при фізичному навантаженні, стомлюваність, сонливість, головний біль, нудота, зниження гостроти зо-ня, порушення координації рухів і працездатності. Суб'єктивні бо-лезненние відчуття нерідко відсутні-ють, іноді відзначаються ейфорія, Некро-тическое ставлення до власного со-стояння і до обстановки.
На висоті до 3-4 км організм в спокої компенсує недолік кисню усі-ленням діяльності серцево-сосудіс-тій і дихальної систем. На великих висотах ці реакції стають неефектив-ність, спостерігаються декомпенса-ція серцевої діяльності, втрата ство-нания, припинення дихання і зупинка серця.
Розрізняють колаптоїдний і обморочиш-ву форми В. б. Перша розвивається при досить тривалому (хвилини, години) перебування на висоті 5-6 км і характе-ризуется інтенсивним наростанням функціональних порушень, завершивши-ющихся брадикардією, різким і стійким зниженням артеріального тиску. Друга форма В. б. віз-ника при більш вираженому дефіциті кисню на висоті 7-7,5 км і проявля-ється раптовою втратою свідомості без ка-ких-яких провісників. До найбільш серйозних ускладнень В. б. відносяться набряк мозку, постгіпоксіческая енцефа-лопату з незворотними ураженнями кори великих півкуль головного мозку.
Основним засобом лікування В. б. є відновлення кисневого забезпечення організму (спуск з висоти, вдихання кисню або киснево-воз-задушливій суміші); у важких випадках необ-ходимо медикаментозне лікування. Для профілактики і усунення постгіпо-ксіческого набряку рекомендується дегідро-тационная терапія.
У важких випадках повністю віднов-ність була нормальний стан здоров'я часто не вдається і В. б. призводить до воз-проникненню хрон. захворювань ц. н. с. (Постгіпоксіческая енцефалопатія, постгіпоксіческая розлади зору, психіки, пам'яті та ін.).
Профілактика В. б. полягає в дотриманні режиму праці і відпочинку, зміцнення фізичного стану, по-підвищенні висотної стійкості (див. Адаптація до висоті), а також в викорис-танні при перебуванні на великих висотах технічних засобів (кисло-родно-дихальна апаратура, висот-ве спорядження і т.д.). Розроблено прилади, які сигналізують про уменьше-ванні концентрації кисню у вдихуваному і альвеолярному повітрі або роз-ні гіпоксичного стану (по изме-рівняно рівня оксигемоглобіну, ЕЕГ та ін.). Знання ознак впливу гіпо-КСІІ сприяє самостійному рас-пізнавання В. б. в аварійній ситуації і прийняття своєчасних заходів для її усунення.
Кесонної хвороби - см. Деком-прессіонная болезнь.КЕССОННИЕ РОБОТИ, гігієна праці. Під час виконання робіт в спеціальних спорудах (кесонах) під підвищеним тиском, напр, при будівництві опор мостів, проходці Тунне-лей в пливунах і ін. Робочі піддав-ються впливу різких перепадів атмосферного тиску, температури повітря, підвищених швидкостей потоків повітря, шуму, вібрації і різних аерозолів, що утворюються при виконан-ванні зварювальних робіт (див. Сварка).
Декомпрессионной хвороби (лат. Приставка de-, що означає скасування, припинення чого-небудь + compressio стиснення, здавлювання) - патологічний стан, обумовлений утворенням в тканинах організму, лімфі і крові сво-Бодня бульбашок газу в зв'язку з перехо-дом людини з середовища з підвищеним тиском в середу з більш низьким тиском. Може розвиватися у водолазів (див. Водолазні роботи), льотчиків, кесонників (так зв. Кесонна хвороба). Виділення бульбашок газу призводить до закупорки (аероемболії) со-судів різних органів і до здавлення тканин. Від величини, кількості і лока-лізації газових бульбашок залежать ха-рактер і тяжкість перебігу декомпресіі-Сіон хвороби.
За клин, перебігом розрізняють легку, середньої важкості і важку форми ДБ. Іноді наслідки Д. б. напр, некроз кістки в результаті перенесеної аероем-болии, називають хронічною формою декомпрессионной хвороби. Ознаки Д. б. з'являються зазвичай або в процесі декомпресії, або незабаром після виходу з-під підвищеного тиску. Вони свя-зани з порушенням кровотоку і здавлений-ням тканин в місцях утворення газо-вих пухирців. Аероемболії судин шкіри, підшкірної клітковини проявляється болісним свербінням, еритематозній си-п'ю, набряком окремих ділянок шкіри, підшкірної емфіземою. При порушенні кровопостачання або здавленні тканин опорно-рухового апарату метушні-кає біль в суглобах, кістках, м'язах. При аероемболії легеневих артерій і коронарних артерій відзначаються болі в грудях, розлади серцевої діяль-ності, задишка, розвивається дихальна недостатність. Порушення кровоснаб-вання ц. н. с. проявляються розладами чутливості, рівноваги, парезами, паралічами, вестибулярними розладами. У ряді випадків нару-щує зір.
Діагноз грунтується на появі будь-якого із зазначених розладів в період декомпресії і їх зникнення при підвищенні тиску газового середовища (рекомпрессії).
Лікування полягає у швидкій рекомпрессії в спеціальних рекомпрес-Сіон камерах (лікувальних шлюзах). У цих камерах підвищують тиск до рівня, при к-ром зникають симптоми Д. б. При цьому бульбашки газу стискуються до безпечних розмірів, газ повністю або частково розчиняється. Ефективність рекомпрессії може бути посилена пови-ням концентрації у вдихуваному віз-дусі кисню. Потім тиск повільний-но знижують. Після завершення реком-прес хворому призначають рясне пиття, ацетилсаліцилову к-ту і інші симптоматичні засоби, зігрівання. Рекомпрессионной камери повинні бути обладнані засобами обігріву.
Профілактика Д. б. у водолазів і кес-сонщіков складається в правильному режимі декомпресії, оберігання від пере-охолодження, обмеження фізичного навантаження в період декомпресії. Мед-персонал повинен інструктувати водо-лазів, робочих, зайнятих на кесонних роботах, про правила поведінки під час декомпресії, про можливості возникно-нення Д. б. і про заходи її попередження. Засобами профілактики Д. б. у Летч-ков служать герметичність кабін, спе-ціальне висотне спорядження.