Гнійний гідраденіт в паху виникає через запалення апокрінових потових залоз промежини.
Захворювання починається в пубертатному або постпубертатном віці. Іноді йому передують свербіння і неприємні відчуття у відповідній області. Поодинокі або множинні болез-ненние гіперемійовані вузли, глибокі абсцес-си, стягнуті рубці виникають тільки на ділянках шкіри, що містять апокріновие потові залози. При важкому хронічному гидрадените в паху образу-ються свищі, виразки, грубі лінійні фіброзні рубці. Захворювання може тягнутися багато років. Часткові ремісії змінюються загостреннями. Ускладнення включають флегмону, виразку, глибокий абсцес з проривом в суміжні структури, свищі, сполучені з сечівником, сечовим міхуром, прямою кишкою, черевної по-лостью, гнійний артрит. У рідкісних випадках наблю-дається тріада - оклюзія фолікулів, включа-ющая вугри і періфоллікуліт волосистої частини голови. На ранній стадії гидраденит в паху необхідно диференціювати з інфікованою епідер-бітної кістою, фурункулом, коллікватівним туберкульозом шкіри, актиномикозом, Феліноз (хвороба котячих подряпин), пахової гранульоми (донованоз), венеричною лімфогранульома. На гидраденит вказує локалізація ураження виключно в межах шкіри, містить апокріновие залози. При локалізації тільки в області промежини гідраденіт не завжди легко диференціювати з хворобою Крона. Обидва заболе-вання можуть супроводжувати один одному.
Гістологічна картина гидраденита на ран-ній стадії включає рогові пробки в протоках апокрінових залоз і гирлах волосяних фолікулів з кістовідного розширенням фолікулів. Зазвичай, але не обов'язково процес пошириться-ється на самі апокріновие залози. Пізніше метушні-кає їх запалення, захоплююче навколишні тканини. У залозах і дермі виявляються групи коків. Придатки шкіри піддаються облітері-ції і рубцювання. Мабуть, захворювання на-чинается з закупорки проток апокрінових залоз роговим детритом. В подальшому розтягуванні і розриві протоки нижче закупорки, запаленні, об-РАЗОВАНІЕ свищів і рубців важливу роль відіграє інфекція, викликана Staphylococcus aureus, Stre-ptococcus milleri, Escherichia coli, можливо, анае-робном стрептококами. Патогенез гидраденита в паху неясний. Мабуть, певну роль в ньому відіграють андрогени.
Хворим рекомендують носити просторий одяг, так як оклюзія сприяє загострений-ня гидраденита. На ранніх стадіях мляво поточно-го гидраденита в паху ефективно місцеве лікування анти-бактеріальними засобами (хлоргексидин, Ері-троміцін, кліндаміцин) і ретиноїдами. У гострій стадії необхідна антибактеріальна терапія з-відповідально збудника (зазвичай стафілококу або стрептокока) і його чутливості. Емпі-рическую антибактеріальну терапію у хворих старше 8 років починають тетрацикліном, доксицикліном або Міноциклін. Ефективні також кліндаміцин і цефалоспорини. Іноді терапія тетрацикліном або еритроміцином потрібно дли-тельно. На ранній стадії буває успішно введення в осередки тріамцинолону ацетоніду (5-10 мг / мл). При слабкій ефективності антибактеріальних препаратів для придушення запалення призначив-ють преднизон (40-60 мг / добу протягом 7-10 днів з поступовою відміною), щоб послабити роз-нення фіброзу і рубцювання. Іноді сприятливу дію роблять пероральніконтрацептиви з переважанням естрогенів над прогестагенамі і низькою андрогенностью останніх і прийом ретиноїдів всередину. Теплі компреси прискорюють прорив абсцесу, але при точковому отворі необхідно абсцес розкривати хірургічним шляхом і дрени-ровать. Для досягнення ремісії або лікування гидраденита в паху часто потрібне хірургічне втручання.