Гетьман Мазепа - герой Росії!
Нинішні українські націоналісти, котрі пробралися за допомогою ворогів Росії в «гетьмани», проголосили сотні років вважався зрадником Мазепу національним героєм України і навіть помістили його зображення на одну з банкнот. Цим вчинком обурені багато росіяни й українці. А ось я в даному випадку повністю підтримую українських націоналістів. На мій погляд, гетьман Мазепа гідний звання героя не тільки і не стільки України, скільки Росії! Більш того, майже всі гетьмани України допетрівською пори, від самого першого, Богдана Хмельницького, до Івана Мазепи були спочатку героями Росії, а потім зрадниками. Кожен з тих гетьманів, і більше всіх Мазепа, зраджуючи Росію заради блага України, як їм здавалося, в кінцевому підсумку приносив своєю зрадою благо Росії! Парадокс? Ні - закономірність! І по цю пору «гетьмани» продовжують регулярно наступати на все ті ж граблі махрового націоналізму в гонитві за химерою повної незалежності України від кого-небудь. І тому історія українського гетьманства - це історія низки безперервних зрад.
У першій половині XVII століття більша частина України: від Карпат до Полтави і від Чернігова до Кам'янця-Подільського була захоплена Польщею і поділена між польськими магнатами, серед яких виділялися Конецпольські, Потоцькі, Калиновські та Замойські. Одному тільки Конецпольському на Брацлавщині належало 170 міст і містечок, 740 сіл. Українські феодали до цього часу теж ополячилися і багато хто прийняв католицтво.
Француз Боплан, який прожив на Україні 17 років, залишив записки, в яких відзначав, що стан українських селян гірше, ніж у галерних невільників. Шляхтичі називали українців «бидлом», тобто з котом. Непокірних пани наказували вішати або саджати на палі. Магнат Конецпольський інструктував підлеглих: «Ви повинні карати їх дружин і дітей, і вдома їх знищувати, бо краще, щоб на тих місцях росла кропива, ніж розмножувалися зрадники його королівської милості і Речі Посполитої».
Крім участі в зовнішніх війнах польські пани постійно воювали між собою, плюндруючи українські міста і села, що належать супернику. Особливо прославився в той час грабежами якийсь Самуїл Лаш, коронний стражник (охоронець прикордонних областей). Писали, що він «насільнічалі, вбивав, відрізав вуха і носи, вів дівчат і вдів» і віддавав їх на поталу негідникам, разом з ним брали участь в грабежах. Одного разу, в перший день паски 1639 року в містечку Лисянці цей шляхтич вирізав поголовно всіх жителів, не розбираючи ні статі, ні віку; багатьох убили прямо в церкві. Лаша 236 раз засуджували до вигнання і 37 разів до позбавлення честі, але заступництво магната Конєцпольського рятувало його. Лаш одного разу з'явився в королівському палаці в шубі, підшитий судовими вироками.
І якщо ви думаєте, що від знущань і грабежів польської шляхти страждали тільки прості українські селяни і городяни, то помиляєтеся.
Гетьман Богдан Хмельницький.
Гетьмани Іван Виговський і Юрій Хмельницький.
Правобережний гетьман Петро Дорошенко
Гетьмани Брюховецький та Многогрішний
Гетьман Іван Самойлович
Гетьман Іван Мазепа
Мазепа, до того як стати гетьманом, встиг побувати кімнатним дворянином при польському королі Яні-Казимира, потім дослужився до генерального писаря у правобережного гетьмана Дорошенка, а потім - до генерального осавула у гетьмана Самойловича. Самойлович навіть доручив Мазепі виховання своїх дітей. Мазепа, як видно з його послужного списку, встиг спробувати на власній шкурі всі варіанти метань козацької старшини. За завданням Самойловича Мазепа кілька разів їздив до Москви, де познайомився з фаворитом царівни Софії боярином Голіциним і зумів сподобатися тому і переконати, що не мислить долю Малоросії поза Росією.
За своє обрання гетьманом Мазепа «подарував» Голіцину 10 тисяч рублів і надалі всіляко намагався того догодити, а коли Петро в 1689 році відсторонив від правління Софію і відправив її фаворита на заслання, постарався сподобатися молодому царю. Він зумів переконати Петра в своїй відданості. Майже двадцять років (!) Свого гетьманства Мазепа вірно служив Росії. У 1700 році Петро зробив Мазепу кавалером ордена Андрія Первозванного, першого російського ордена. Мазепа був другим, кого нагородив цим орденом цар! За статутом кавалерами ордена Андрія Первозванного могло бути одночасно не більше дванадцяти чоловік. Героїв Росії, як відомо, набагато більше. У 1703 році цар подарував Мазепі Крупицький волость. Чому ж настільки вірний і обласканий царем Мазепа все ж зрадив Росію?
Отже, що ми маємо в підсумку: зрада Івана Мазепи врятувало Росію від поразки у війні зі Швецією. Заманивши армію Карла XII на Україну, гетьман дав царю Петру цілий рік для набору, навчання та озброєння російської армії. Поворот Карла на Могильов відстрочив з'єднання двох частин шведської армії, що дало Петру можливість розгромити корпус Левенгаупта і позбавити шведську армію таких необхідних їй в Полтавській битві боєприпасів і чималої когорти солдат. Зимівля шведів в несприятливих умовах на Україні, без теплих квартир і достатніх запасів продовольства, додатково зменшила і фізично виснажила армію Карла. Те, що за порадою все того ж Мазепи шведи значно знесилили себе невдалою облогою Полтави, теж значною мірою вплинуло на результат вирішального бою. Гетьман Мазепа, навіть якби він навмисно діяв на благо Росії, навряд чи зміг зробити для перемоги Петра більше, ніж зробили його зраду і поради шведському королю! Слава Януса, що Мазепа давав поради Карлу, а не Петру!
Завдяки Мазепі, Швеція перестала існувати як найсильніша європейська держава, натомість Росія перетворилася на могутню імперію. Однозначно, гетьман Мазепа цілком гідний звання героя Росії.
І ось зараз, через триста років після падіння Мазепи, Україна знову почала боротьбу за рівноправність і незалежність, показавши, що історія її нічому не навчила. Знову піднято на щит махровий націоналізм, знову б'ються за «гетьманську булаву» «борці за самостійність», і знову проти колишньої метрополії залучена «дубина» сильного сусіда. Тільки тепер замість Польщі ворогом оголошено Росію, а замість Московського царства в захисники обраний Європейський Союз. Але на цей раз далекій сильної «швеции» в особі США все ж вдалося посадити в «гетьмани» України свою маріонетку.
Як і раніше Україна вимагає рівності від колишньої метрополії і обурюється тим, що Росія поводиться з позиції «старшого брата». Ніяк ці борцуни-націоналісти не зрозуміють, що не може бути ніякого рівності між сильним і слабким, бідним і багатим, хто просить і дає, малим і великим.
Україна не зробила правильних висновків з власної історії. Більш того, вона вирішила цю історію переписати на догоду нинішнім мазепам, щоб вони могли відчувати себе героями, а не тими, ким насправді є. Шкода, якщо і Росія не зробить правильних висновків з історії боротьби Польщі за утримання України. Польща в цій боротьбі тільки втрачала. Україна пішла з Росії, з цим треба змиритися і прийняти як факт, що відбувся. Останні роки показали, що всі подачки і так звані «пільгові ціни на газ» сприймаються українцями як належне, як обов'язок, а не добровільна допомога Росії братської Україні. Україна вже не просить, а диктує Росії умови, спираючись на всебічну підтримку Європейського Союзу! Цілком виразно можна спостерігати реалізацію народної мудрості: «Посади свиню за стіл, вона і ноги на стіл!» У безглуздих спробах утримати Україну Росія вже втратила мільярди доларів на пільги, нітрохи не наблизивши до себе Україну. Навіщо Росії повторювати помилки Польщі? Раз Україна бажає бути самостійною і рівній своїм сусідам, то і ставитися до неї треба так само, як до європейських країн, які стали на її «захист». Чи зможе Україна підтвердити свої самостійність і рівність на ділі, а не на словах, значить - вона дійсно їх гідна. Не зможе - хай її містить нова метрополія, а не Росія. Рано чи пізно, як показує історія, Україна здобуде собі нового господаря, швидко розгубивши всі свої нинішні «свободи».