Не обійшли стороною військові відзнаки та священнослужителів. Ще в 1790 році був виданий спеціальний указ про дарування військових священиків за подвиги за участю у військових битвах. Тоді ж було засновано нагородний золотий наперсний хрест на Георгіївській стрічці. Багато з полкових священиків Російської Армії брали безпосередню участь у бойових діях російських військ і своїми героїчними діяннями заслужили цю високу відзнаку. Один з перших нагороджених наперсним хрестом - полковий священик Трохим Куцінскій. При штурмі фортеці Ізмаїл загинув командир батальйону, в якому батько Трохим був священиком. Солдати зупинилися в замішанні, не знаючи, що робити далі. Батько Трохим, беззбройний, з хрестом в руках, першим кинувся на ворога, захоплюючи за собою солдатів і підтримуючи їх бойовий дух. Всього ж за час від установи золотого наперсного хреста до Російсько-японської війни, їм було нагороджено сто одинадцять чоловік. І за кожною такою нагородою стояла конкретна подвиг полкових священиків Російської Армії.
Затверджена ще в 1807 році медаль «За хоробрість» також носилася на чорно - помаранчевої стрічці, в 1913 році була зарахована до ордену Св. Георгія і стала поряд з Георгіївським хрестом наймасовішою солдатської медаллю вручається за особисту хоробрість.
