Історія генетичного картування [ред | правити вікі-текст]
Спочатку взаємне розташування генів на хромосомах визначали за частотою кросинговеру (ПЕРЕКРЕСТОВ) між ними. Вперше на можливість подібного побудови генетичних карт хромосом експериментально показали в 1913 -1915 роках Т. Морган. А. Стертевантом і інші співробітники Моргана, грунтуючись на явищах зчеплення генів і кросинговеру [5]. З тих пір генетична відстань прийнято вимірювати в сантіморганах (або сантіморганідах, скорочено - cM), при цьому 1 cM відповідає частоті кросинговеру в 1% [3].
Інші види картування [ред | правити вікі-текст]
Графічне представлення нормального людського каріотипу у вигляді ідеограм всіх його хромосом
Крім генетичних, існують і інші карти хромосом:
- Цитогенетична карта [10] [11] - просторове уявлення порядку взаємного розташування структурних елементів хромосом (наприклад, їх диференційно забарвлених ділянок на ідеограми) або локусів гібридизації мічених ДНК-зондів (див. Флуоресцентна гібридизація in situ).
- Фізична карта [12] - уявлення порядку проходження фізичних маркерів (фрагментів молекули ДНК), відстань між якими визначається в парах нуклеотидів (п. Н.) [3] [13] [14].
- Рестрикционная карта [15] - вид фізичної карти, на якій зазначений порядок проходження і відстані між сайтами розщеплення ДНК-рестріктазамі (зазвичай ділянку впізнавання рестриктаз розміром 4-6 п. Н.). Маркерами цієї карти є рестрикційні фрагменти (сайти рестрикції).
Кінцевою метою вивчення генома даного організму є інтеграція його генетичних, цитогенетичних і фізичних карт [16] [17] [18]. а також їх прив'язка до повної геномної послідовності [19].
Генетичне і фізичне картування [ред | правити вікі-текст]
Можливість картування заснована на теоретичному сталості відсотка кросинговеру між певними генами. Однак при такому методі генетичного картування фізичне відстань між генами нерідко відрізняється від їх генетичного відстані, так як кроссинговер відбувається не з однаковою ймовірністю в різних ділянках хромосом. При використанні сучасних методів генетичного картування відстань між генами вимірюється в тисячах пар нуклеотидів (т. П. Н.) І відповідає фізичному.
При створенні генетичної карти встановлюють послідовності розташування генетичних маркерів (в цій якості використовували різні поліморфні локуси ДНК, тобто успадковані варіації в структурі ДНК) по довжині всіх хромосом з певною щільністю, тобто на досить близькій відстані один від одного [3].
Картування геному людини [ред | правити вікі-текст]
Генетичні карти людини використовуються нині в медицині при діагностиці ряду важких спадкових захворювань людини.
Картування геномів інших організмів [ред | правити вікі-текст]
У дослідженнях еволюційного процесу порівнюють генетичні карти різних видів живих організмів.