У Північному Уельсі поруч з селом Беддгелерт знаходиться невеликий порослий травою пагорб. Вважається, що там покояться останки мисливської собаки, яка виявилася більш благородної, ніж її господар - король Уельсу. Історія цієї собаки лягла в основу однієї з найсумніших легенд цього краю.
У XII столітті англійський король Іоанн Безземельний подарував своєму союзнику, правителю Уельсу Ллевелін Великому швидкого і сильного мисливського пса на прізвисько Гелерт. Тварина і його новий господар подружилися, і Ллевелин довірив Гелерт таку відповідальну справу, як охорону свого новонародженого сина. Але одного разу трапилася трагедія. Король Уельсу виявив, що все в спальні сина перевернуто догори дном, колиска порожня, а на морді Гелерта - кров. У гніві і жаху король дістав з піхов меч і розрубав пса. І тільки тоді він почув плач немовляти. Він знайшов малюка під колискою цілим і неушкодженим. Поруч Ллевелин побачив труп вовка. Насправді Гелерт врятував принца. Охоплений каяттям коррль влаштував псу урочистий похорон. Назва найближчого поселення - Беддгелерт - перекладається як «могила Гелерта». Це місце стало пам'ятником собачої відданості і нагадуванням про небезпеку поспішних висновків.